вигул

ВИ́ГУЛ, у, ч.

1. с. г. Дія за знач. вигу́люватися 1.

Велике значення для вирощування овець і кіз у підсобних господарствах населення має літній вигул худоби на природних кормових культурах – конюшині, пирію (з навч. літ.).

2. с. г. Обнесене огорожею місце під відкритим небом, признач. для перебування худоби, птиці.

Сухолуччя .. думає [Опанас] повесні удобрити мінералкою, і буде там вигул для череди (В. Дрозд);

Біля річки, на багатій травами леваді, було облаштовано добрі вигули для гусей (із журн.).

3. Те саме, що вигу́лювання.

Вигул собак може здійснюватися, залежно від місця його проведення, із застосуванням повідка та намордника, що гарантують безпеку інших тварин і громадян, або без застосування таких (вільний вигул) (з мови документів);

Київрада визначила, що зони для вигулу тварин повинні займати не менш ніж 30 % площі парку або скверу (з газ.).