1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вигул

ви́гул

-у, ч., с. г.

1》 Обнесене огорожею місце просто неба, призначене для перебування худоби, птиці.

2》 Дія і стан за знач. вигулюватися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигул — ви́гул 1 іменник чоловічого роду місце для худоби ви́гул 2 іменник чоловічого роду від: вигу́люватися Орфографічний словник української мови
  2. вигул — ВИ́ГУЛ, у, ч. 1. с. г. Дія за знач. вигу́люватися 1. Велике значення для вирощування овець і кіз у підсобних господарствах населення має літній вигул худоби на природних кормових культурах – конюшині, пирію (з навч. літ.). 2. с. Словник української мови у 20 томах
  3. вигул — ВИ́ГУЛ, у, ч., с. г. 1. Обнесене огорожею місце під відкритим небом, призначене для перебування худоби, птиці. Через село протікає невелика річка, а на її берегах є дуже добрі вигули для гусей (Колг. Укр., 2, 1959, 36). 2. Дія і стан за знач. Словник української мови в 11 томах