1. Словник української мови в 11 томах

видрукуваний

ВИ́ДРУКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́друкувати.

Його увагу прикувала видрукувана чорним шрифтом на першій сторінці стаття за підписом Трикоза (Коцюба, Нові береги, 1959, 446);

// ви́друкувано, безос. присудк. сл.

Євгена Вікторовича цікавив не так Лодиженко, як той факт, що його власну промову теж видрукувано в пресі (Ле, Міжгір’я, 1953, 479).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видрукуваний — ви́друкуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. видрукуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видрукувати. || видрукувано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видрукуваний — ВИ́ДРУКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́друкувати. Його увагу прикувала видрукувана чорним шрифтом на першій сторінці стаття за підписом Трикоза (Г. Коцюба); “Учительне Євангеліє” видрукуване дуже гарно, з розкішними оздобами (І. Словник української мови у 20 томах
  4. видрукуваний — Ви́друкуваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)