виконання
ВИ́КОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ви́конати, вико́нувати.
— Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Смолич, І, 1958, 75);
Мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (Фр., VIII, 1952, 33).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виконання — ви́конання іменник середнього роду з відтінком закінченості дії викона́ння іменник середнього роду з відтінком незакінченості дії Орфографічний словник української мови
- виконання — -я, с. Дія за знач. виконати, виконувати. Виконання вироку — остання із звичайних стадій кримінального процесу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виконання — ВИКОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вико́нувати, ви́конати. – Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Ю. Словник української мови у 20 томах
- виконання — Викона́ння, -ння, -нню, у -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виконання — Викона́ння, -ня с. Исполненіе. Уман. І. 313. Словник української мови Грінченка