виконання
ВИКОНА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вико́нувати, ви́конати.
– Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Ю. Смолич);
Мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (І. Франко).
△ (1) Викона́ння ви́року, юр. – реалізація судового рішення про винність або невинність підсудного.
Відповідальність за своєчасне виконання вироку покладено на народного суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок (з наук.-попул. літ.);
– Пробачте, пане начальник, якщо не буде вашого наказу відкласти виконання вироку, час вести ув'язненого на страту (В. Владко);
Забезпе́чення викона́ння зобов'я́зань див. забезпе́чення.
ВИ́КОНАННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́конати.
Після виконання всіх розпоряджень виконавець доповідає голові або його заступникові про результат і подає відповідні матеріали для підпису (з мови документів).
Значення в інших словниках
- виконання — ви́конання іменник середнього роду з відтінком закінченості дії викона́ння іменник середнього роду з відтінком незакінченості дії Орфографічний словник української мови
- виконання — -я, с. Дія за знач. виконати, виконувати. Виконання вироку — остання із звичайних стадій кримінального процесу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виконання — Викона́ння, -ння, -нню, у -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виконання — ВИ́КОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ви́конати, вико́нувати. — Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Смолич, І, 1958, 75); Мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (Фр., VIII, 1952, 33). Словник української мови в 11 томах
- виконання — Викона́ння, -ня с. Исполненіе. Уман. І. 313. Словник української мови Грінченка