вимушений

ВИ́МУШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мусити.

В багатіїв Антон у борг набрав лісу, а розплачуватися не мав чим і вимушений був піти на заробітки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 42);

Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону (Петльов., Хотинці, 1949, 160).

2. прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин.

— В любимій праці ти будеш творити, а у вимушеній, випадковій, зостанешся ремісником! (Донч., V, 1957, 235);

От тільки він, старий машиніст Сорокоуст, висловлюючись мовою сина-льотчика, пішов на вимушену посадку (Гур., Новели, 1951, 56).

3. прикм. Здійснюваний через силу, роблений, нещирий.

По її лиці перебігло щось чудне… мов жаль, мов вимушений усміх… (Коб., III, 1956, 498);

Вона [зустріч братів] вийшла на диво вимушена і холодна (Рибак, Час.., 1960, 215).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимушений — ви́мушений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимушений — ВИМУШЕНИЙ – ЗМУШЕНИЙ – ПРИМУШЕНИЙ Вимушений. 1. Дієприкм. від вимусити; змушений: вимушений був піти на заробітки; війська вимушені зайняти оборону. 2. прикм. Літературне слововживання
  3. вимушений — (усміх) силуваний, роблений, удаваний, ненатуральний; (обставиною) змушений, ІД. радий не радий, рад-не-рад. Словник синонімів Караванського
  4. вимушений — [вимушеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. вимушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вимусити. 2》 прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин. Вимушений прогул — час, протягом якого працівник з вини адміністрації був позбавлений можливості працювати. 3》 прикм. Здійснюваний через силу, роблений, нещирий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вимушений — ВИ́МУШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́мусити. В багатіїв Антон у борг набрав лісу, а розплачуватися не мав чим і вимушений був піти на заробітки (С. Чорнобривець); Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону (В. Словник української мови у 20 томах
  7. вимушений — ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк. Словник синонімів української мови