1. Словник української мови в 11 томах

випад

ВИ́ПАД, у, ч.

1. Різка подача корпусу вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом при фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.).

Кривоніс відбивав удари, ніби жартуючи, й з кожним випадом тиснув супротивника до води (Панч, Гомон. Україна, 1954, 31);

Різким рухом вихопив він шаблю і кинувся на ворогів. На третьому випаді розсік він Горленкові плече (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).

2. Недоброзичливий або ворожий виступ проти кого-небудь.

[Бережний:] Він навіть сприйняв це [критику] як випад проти нього (Баш, П’єси, 1958, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випад — ви́пад іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. випад — (тілом) ривок; П. каверза, витівка; (протії кого) виступ. Словник синонімів Караванського
  3. випад — [випад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  4. випад — -у, ч. 1》 Різка подача корпуса вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом у фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). 2》 Недоброзичливий або ворожий виступ проти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. випад — ВИ́ПАД, у, ч. 1. Різка подача корпуса вперед або вбік з упором на одночасно винесену зігнуту ногу (прийом у фехтуванні, гімнастичних вправах і т. ін.). Ввійшла-таки Поля. Словник української мови у 20 томах
  6. випад — ВИ́СТУП (дія, спрямована проти кого-, чого-небудь), ПОХІ́Д, ВИ́ПАД, ВИ́ХВАТКА (недоброзичлива або ворожа); ВИ́ЛАЗКА (зухвала). Серед гостей.. йдуть поважні розмови.. про послідні виступи нового молодого отамана опришків Марусяка (Г. Словник синонімів української мови