виринати
ВИРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИНУТИ і ВИ́РНУТИ, ну, неш, док.
1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню.
Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (Н.-Лев., III, 1956, 290);
Чомга раптом пірнула і опинилась біля дітей .. і всі троє потонули в воді, проте зразу ж виринули (Досв., Вибр., 1959, 413);
Кругла річ виринула з води (Ю. Янов., II, 1954, 94);
Левко, доповзши до річки, кинувся з головою в хвилі, на мить вирнув. Почулись постріли, і він знову зник під водою… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 349).
2. перен. Раптово, несподівано з’являтися.
Виринають з темноти вогники, мигтять веселенько (Л. Укр., III, 1952, 473);
Старшина на конях виринала то тут, то там з диму і покрикувала (Мак., Вибр., 1956, 497);
Ось місяць вже, срібний та круглий, вирнув з-за скелі і став серед неба (Дн. Чайка, Тв., 1960, 174);
Поїзд ішов на південь. Довга червона валка вагонів виринула з-за невеличкого узлісся (Донч., I, 1956, 479);
З-за рогу виринули дві жіночі постаті (Кир., Вибр., 1960, 374).
◊ Як (на́че, немо́в і т. ін.) з-під (із) землі́ ви́ринути див. земля́.
3. діал. Витікати (про джерело).
Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- виринати — вирина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виринати — Випірнати, випурнати; (на поверхню) спливати; (з пітьми) витикатися, вирізьблюватися, показуватися, док. вигулькнути; П. виникати, поставати, з'являтися, (раптово) падати з неба, виростати з-під землі. Словник синонімів Караванського
- виринати — -аю, -аєш, недок., виринути і вирнути, -ну, -неш, док. 1》 Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. 2》 перен. Раптово, несподівано з'являтися. 3》 діал. Витікати (про джерело). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виринати — ВИРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИНУТИ, рідше ВИ́РНУТИ, ну, неш, док. 1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (І. Словник української мови у 20 томах
- виринати — див. випливати Словник синонімів Вусика
- виринати — виплива́ти (вирина́ти) / ви́плисти (ви́ринути) на пове́рхню. 1. Ставати відомим (про те, що приховується). Почував (Павло), що як тільки заговорить, то недавнє минуле одразу випливе на поверхню і він знову опиниться душею в тому проклятому таборі (В. Фразеологічний словник української мови
- виринати — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док. Словник синонімів української мови
- виринати — Вирина́ти, -на́ю, -на́єш; ви́ринути і ви́рнути, -ну, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виринати — Вирина́ти, -на́ю, -єш сов. в. вирнути, -ну, -неш, гл. Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вириєш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (объ источникѣ). Словник української мови Грінченка