1. Словник синонімів української мови

виринати

ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.: ви́плисти, ви́пливти, ви́плинути, сплисти́, спливти́, спли́нути, ви́нирнути, ви́ринути, зри́нути, ви́пірнути, ви́гулькнути, ви́пурнути. А з моря солоних глибин Випливали ротаті акули (М. Рильський); В розпачі то кидалась (риба) в морську глибину, то спливала до самої поверхні (Ю. Збанацький); Пірнув (рибалонька), виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); (Водяник (до Русалки):) Іди на дно! Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води (Леся Українка); Коли ж я випірнув з води, в лице так свіжо вітер віяв... (В. Сосюра); Вигулькнувши з води, Маруся попливла наввимашки (О. Донченко).

ВИТІКА́ТИ (про річку, струмок і т. ін. — виходячи з чого-небудь, із-під чогось назовні, брати початок), ВИПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ діал. (про джерело). — Док.: ви́текти, ви́плисти, ви́пливти, ви́ринути. Я побачив, як із схилу кручі витікає маленький чорний струмок (О. Донченко); З холодної кринички випливав попід цямрину струмок (В. Гжицький); Ой у городі криниченька одна, да виринає холодная вода (Словник Б. Грінченка).

З'ЯВИ́ТИСЯ (утворившись, стати помітним), ПОЯВИ́ТИСЯ, ПОКАЗА́ТИСЯ, ВИ́СТУПИТИ, ПРОСТУПИ́ТИ, ВИ́ЯВИТИСЯ заст.; ВИ́НИКНУТИ (звідкись); ВИ́РИНУТИ (ВИ́РНУТИ), ВИ́НИРНУТИ (несподівано звідкись); ВИ́ПЛИСТИ (ВИ́ПЛИВТИ) (повільно звідкись); ВИ́СКОЧИТИ розм. (несподівано на поверхні чогось); ВИ́СИПАТИ, ВИ́РОЇТИСЯ (у великій кількості). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, пока́зуватися, виступа́ти, проступа́ти, виявля́тися, виника́ти, вирина́ти, виплива́ти, виска́кувати, висипа́ти, виро́юватися. На скронях з'явилася сивина; Оникій перший набирає ложку, бере в рот, але раптом весь червоніє, на очах його показуються сльози (І. Багмут); Щодня вона міцніла, іноді на білому, як полотно, лиці виступить рум'янець (К. Гордієнко); Помчав (кінь) легкою пір'їною.., — тільки на мить поринаючи в долини й знову виникаючи на горбах (Л. Смілянський); Старшина на конях виринала то тут, то там (О. Маковей); Нарешті хутір неясно виплив з метелиці (М. Стельмах); Кайдашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила ґуля (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виринати — вирина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виринати — Випірнати, випурнати; (на поверхню) спливати; (з пітьми) витикатися, вирізьблюватися, показуватися, док. вигулькнути; П. виникати, поставати, з'являтися, (раптово) падати з неба, виростати з-під землі. Словник синонімів Караванського
  3. виринати — -аю, -аєш, недок., виринути і вирнути, -ну, -неш, док. 1》 Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. 2》 перен. Раптово, несподівано з'являтися. 3》 діал. Витікати (про джерело). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виринати — ВИРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИНУТИ, рідше ВИ́РНУТИ, ну, неш, док. 1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (І. Словник української мови у 20 томах
  5. виринати — див. випливати Словник синонімів Вусика
  6. виринати — виплива́ти (вирина́ти) / ви́плисти (ви́ринути) на пове́рхню. 1. Ставати відомим (про те, що приховується). Почував (Павло), що як тільки заговорить, то недавнє минуле одразу випливе на поверхню і він знову опиниться душею в тому проклятому таборі (В. Фразеологічний словник української мови
  7. виринати — Вирина́ти, -на́ю, -на́єш; ви́ринути і ви́рнути, -ну, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виринати — ВИРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИНУТИ і ВИ́РНУТИ, ну, неш, док. 1. Пірнувши, занурившись у воду, випливати на поверхню. Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду: то пірнає, то виринає (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. виринати — Вирина́ти, -на́ю, -єш сов. в. вирнути, -ну, -неш, гл. Вынырять, вынырнуть, всплывать, всплыть на поверхность. Як божа воля, то вириєш і з моря. Ном. № 18. Пурнув, виринає і утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. 2) Вытекать, вытечь (объ источникѣ). Словник української мови Грінченка