виселок
ВИ́СЕЛОК, сілка, ч. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місці.
Заховався серед купки верб та поміж очеретами циганський виселок (Коцюб., І, 1955, 368);
Машина з гуркотом вилітає по бруковиці на Царичанський шлях, мчить через заводські висілки все далі, кудись у степ (Гончар, Маша.., 1959, 27);
Якось Артем повертався з міста у виселок (Підс., Віч-на-віч, 1962, 142).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виселок — ви́селок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виселок — [висеилок] -с'ілка, м. (на) -с'ілку, мн. -с'ілкие, -с'ілк'іў Орфоепічний словник української мови
- виселок — -сілка, ч. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виселок — ВИ́СЕЛОК, сілка, ч. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місці. Заховався серед купки верб та поміж очеретами циганський виселок (М. Словник української мови у 20 томах
- виселок — ХУ́ТІР (невеликий населений пункт поблизу села; відокремлене господарство разом з садибою господаря), ПРИСІ́ЛОК, ФІЛЬВА́РОК, ВИ́СЕЛОК (невелике селище, яке виникло внаслідок переселення). Хутір із чотирьох садиб лежав на самому дні глибокої балки (П. Словник синонімів української мови