виселяти
ВИСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЕЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість).
Виселення пожильців з приміщень, які вони займають, може бути допущено тільки судовим порядком і тільки з покладенням на органи, які роблять виселення, обов’язку надати тому, кого виселяють, інше придатне для житла приміщення (Цив. кодекс УРСР, 1950, 97);
— Це Коцюбенко підвів під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (Н.-Лев., IV, 1956, 169);
Владою ухвалено виселити за межі Середньої Азії двадцять трьох баїв, а майно їх конфіскувати (Ле, Міжгір’я, 1953, 543);
// Переводити, переселяти з одного місця проживання в інше.
Виселити на хутір.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виселяти — виселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виселяти — -яю, -яєш, недок., виселити, -лю, -лиш, док., перех. Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість). || Переводити, переселяти з одного місця проживання в інше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виселяти — ВИСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СЕЛИТИ, лю, лиш, док., кого, що. Примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання (житло, населений пункт, певну місцевість). Уранці жахлива новина: нашу родину виселяють із села (О. Словник української мови у 20 томах
- виселяти — ВИСЕЛЯ́ТИ (примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання — житло, населений пункт, місцевість), ЗСЕЛЯ́ТИ розм. рідко, ВИДВОРЯ́ТИ заст. — Док.: ви́селити, зсели́ти, ви́дворити. Постановив (о. Артемій) виселити Коцюбенка з села (І. Словник синонімів української мови
- виселяти — Виселя́ти, -ля́ю, -ля́єш; ви́селити, ви́селю, -лиш кого звідки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виселяти — Виселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. виселити, -лю, -лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150. Словник української мови Грінченка