1. Словник української мови в 11 томах

висічений

ВИ́СІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́сікти.

Дерева, будинки, тини — такі тверді, мов висічені з мармуру (Коцюб., І, 1955, 404);

Все збирався [Саїд] якось зайти, оглянути багатовікові написи, висічені на внутрішніх колонах мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 73);

Висічений, поганьблений, лежить [Оленчук], прищухнувши на власному огороді, мов злодій або дезертир (Гончар, Таврія.., 1957, 564).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висічений — ви́січений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. висічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до висікти. || висічено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висічений — ВИ́СІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́сікти. Від вівтаря, висіченого в товщі муру, віяло сивою давниною (Н. Королева); На околиці міста, в холодку кленів під Замковою горою стояв висічений з граніту .. пам'ятник (С. Словник української мови у 20 томах