висічений

ВИ́СІЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́сікти.

Від вівтаря, висіченого в товщі муру, віяло сивою давниною (Н. Королева);

На околиці міста, в холодку кленів під Замковою горою стояв висічений з граніту .. пам'ятник (С. Скляренко);

На могилі встановлено надгробок із гранітних блоків із висіченими прізвищами полеглих воїнів (з наук.-попул. літ.);

Висічений фрагмент пухлини повинен бути акуратно виведений із рани (з навч. літ.);

* Образно. Така затятість застигла на її висіченім обличчі, на ліплених дугах брів, на припухлих губах, що Роман спересердя пропік сестру поглядом (М. Стельмах);

* У порівн. Дерева, будинки, тини – такі тверді, мов висічені з мармуру (М. Коцюбинський);

// ви́січено, безос. пред.

А далі, коли вийти з пустельного заулка, на міді висічено: Доктор Фальк (М. Хвильовий);

Найсміливіших закатовано на смерть, сотні козаків висічено різками, а решту запроторено на Кавказ (з наук. літ.).