висіти

ВИ́СІ́ТИ, ви́шу́, ви́си́ш, недок.

1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось.

Груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (І. Нечуй-Левицький);

Дві здорові сльозини ще не встигли впасти на землю й висіли на широкому веселому виду (М. Коцюбинський);

Через одне плече в нього висіла сумка (М. Трублаїні);

В кімнаті, куди він зайшов, пахло молоком, на вікнах висіли марлеві занавіски (Григорій Тютюнник);

// Спадаючи вниз, звисати (перев. про волосся, вуса).

Голова її .. важко опустилась на груди; очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під його [нього] (Панас Мирний);

Чорні довгі вуса висіли, як дві гадюки (І. Нечуй-Левицький);

// Безсило звисати.

Зняли слабого на руки і понесли .. Ноги висіли в нього безвладно, як перебиті (М. Коцюбинський);

Ліва рука, закутана в бинти, висіла на перев'язі (М. Руденко);

// Обвисаючи, незграбно облягати кого-небудь (про одяг).

Заяложене дране убрання мішком висіло кругом колись високого стрункого стану [Марини] (Панас Мирний);

// розм. Схопившись руками за кого-, що-небудь, триматися на кому-, чому-небудь.

З вагона ніхто не вилазив, а тільки влазили в нього все нові й нові пасажири. Вагон набивався до того, що люди вже висіли один на однім... (І. Багряний);

Войовничі, бойові, радісні добровольці купами висять на сходах, юрмляться по тамбурах, хрипнуть від пісень угорі, на дахах вагонів (О. Гончар).

2. Не маючи опори знизу, бути причепленим, прикріпленим до вертикальної поверхні чого-небудь.

Окрім картин, на стіні висить зброя, пістолі, ножі і т. ін. (Леся Українка);

На стінах висіли перші воєнні плакати (В. Кучер);

Велика в'язка цибулi й турецького перцю висить над входом у тiсну кухоньку (В. Яворівський).

3. над ким – чим. Видаватися, виступати якоюсь частиною наперед; нависати.

Над самою водою висіла тут величезна скала (І. Франко);

* Образно. Я ж ішов до замку – кам'яний і непорушний, він .. висить над містом – світом нашим, це він тримає його у страху (Валерій Шевчук).

4. Триматися у повітрі майже без руху (про хмари, туман, пил і т. ін.).

Борошняний пил висів у повітрі, а стіни [млина], банти і постав були обсипані ним, як снігом (М. Коцюбинський);

В долині блимали вогники, рвалися постріли і кричали люди. Над ними висів молочний туман, змішаний з димом (П. Панч);

Диму стало вже так багато, що почав заповнювати порожні кам'яниці, виходив із вуличних виямів і висів над дахами (Валерій Шевчук).

5. Бути або здаватися нерухомими під час повільного польоту (про птахів, літальні апарати і т. ін.) або руху по небу (про місяць, зорі та інші небесні світила).

Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем (М. Коцюбинський);

За годину сонце вже висіло над самим обрієм (Ю. Яновський);

Гроза була вже зовсім близько. Уже над садом висіла свинцева хмара (А. Головко);

В небі висів чистий, повновидий місяць (В. Кучер);

Вірний Степанів кінь Лиско .. навіть не змахував хвостом. Хоча мушва висіла над ним чорною хмарою (Ю. Логвин);

// Безперервно, протягом довгого часу літати, кружляти над чим-небудь.

В ясному повітрі над Будапештом з ранку до ночі висіла наша авіація (О. Гончар).

6. над ким – чим і без дод., перен. Те саме, що нависа́ти 2.

– Ось яке лихо висить над нами, панове, то яка буде на те ваша рада? .. заговорив широкоплечий Лящ: – Що ж, братчики, важко нам захиститися від польської команди; поки не з'являться тут справжні гайдамацькі загони, селяни побояться повстати... (М. Старицький);

Ми живемо в такому хисткому світі, коли небезпека тотального винищення висить над кожним, мов зашморг самогубця (А. Михайленко);

// Обтяжувати кого-небудь.

В ньому самому мовби щось одновилося, одродилося, тільки допіру вмерла та несподівана погроза, лячна тінь, яка висіла над ним уподовж майже трьох тижнів (Ю. Мушкетик);

Він [Ісакій] співав на повний голос, бо моторошна тиша висіла навкруги (Валерій Шевчук).

◇ Бу́ти (висі́ти) на хвості́ див. бу́ти;

(1) Ви́сі́ти дамо́кловим мече́м над ким – чим – загрожувати кому-, чому-небудь, постійно турбувати когось або здаватися неминучим.

Перспектива козацько-татарського походу на московські землі поверталась від часу до часу, висячи дамокловим мечем над Москвою (М. Грушевський);

Небезпека бути викритим через отой вірш дамокловим мечем висіла над ним (А. Головко);

Над українцями завжди висітиме дамокловим мечем чорнобильське нещастя (з газ.);

(2) Ви́сі́ти над голово́ю чиєю, кого і без дод. – траплятися з ким-небудь (про горе, біду і т. ін.).

– Віддаватися насолодам можна тільки тоді, коли людина перебуває в цілковитій безпеці і коли над її головою не висить біда... (М. Старицький);

Дивен світ: у людини завжди висить над головою невидимий тягар, як камінь над нещасним Танталом, і ніхто не може повісти, що тебе чекає завтра... (Валерій Шевчук);

(3) Ви́сі́ти на но́сі – бути дуже близьким щодо часу здійснення.

Хто гірший боягуз, той балакав про екзамен, що висів на носі (А. Свидницький);

(4) Ви́сі́ти на телефо́ні (на дро́ті, на про́воді) – постійно або довгий час телефонувати, займати телефон.

Петлюра висів на телефоні в палаці цукрового магната Терещенка (Ю. Смолич);

Виявилося, що висіти на проводі годинами шкідливо для стосунків: час оптимальної розмови, на думку фахівців, не повинен перевищувати дев'яти з половиною хвилин (з наук.-попул. літ.);

– Я телефонні розмови не люблю, говорю лише про роботу або домовляюсь про зустріч із друзями, а просто висіти на дроті – то не для мене (із журн.);

(5) Ви́сі́ти на ши́ї у кого – обтяжувати кого-небудь, завдаючи великого клопоту; бути тягарем для кого-небудь.

– Чуєш, Михайле, ніщо не повинно гнути людину чи висіти в неї на шиї (М. Стельмах);

Злостився князь на Ірину. Висіла тепер у нього на шиї (П. Загребельний);

(6) Ви́сі́ти на язиці́ (на язику́, на кі́нчику язика́):

а) (у кого, на чиїм) хто-небудь дуже хоче сказати або спитати щось, але з певних причин утримується.

Те, що він уважав за свою виключну таємницю, відоме було цій старій, висіло на її балакучім язиці! (І. Франко);

Вони посміялися вдвох, і запитання “а коли ж весілля?”, яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (В. Собко);

б) бути добре відомим і водночас таким, що в потрібний момент не пригадується.

Ті слова висіли на кінчику язика, і разом з тим я їх не знаходив (Ю. Збанацький);

(7) Ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю):

а) (тільки недок.) перебувати у невизначеному, непевному становищі.

Але ж він [твір], певне, вийде в світ, бо хоч Ваш видавець і висить в повітрі, та не буде ж він вічно висіти, бо його банкір мусить же об'явитись (Леся Українка);

Минув ще один місяць, а я все ще вишу між небом і землею. І туди мене тягне, і тут порвати несила (Ірина Вільде);

б) залишатися нерозв'язаним, нез'ясованим або нездійсненим.

Наказ жорстокий, але справедливий. – Що ж він тепер робитиме? – повисло в повітрі питання Пишної (Ю. Збанацький);

Найкращі плани і замисли можуть повиснути в повітрі, якщо буде недостатня робота з людьми, з кадрами (з газ.);

(8) Ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні, на ни́точці):

а) перебувати в дуже непевному, загрозливому або критичному становищі.

[Воронін:] Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Левада);

б) бути невизначеним для кого-небудь щодо здійснення, досягнення і т. ін. чогось.

Знаючи свою минувшину і розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав, працював (І. Франко);

Тані Турбай і самій не пояснити це почуття. Адже за два роки вона перемогла в усіх змаганнях. Правда, щоразу ця перемога висіла на волосинці (В. Собко);

в) бути в небезпеці, під загрозою.

Наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Яновський);

Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (О. Довженко);

На багатьох обличчях лежав гіркий слід недавно пережитого бою, в якому було втрачено чимало крові, сили, нервів, і, може, життя повисало на волосинці (В. Кучер);

Заскреготав зубами, вилаявся і пішов. Знав, що його доля тепер повисла на волоску (М. Ю. Тарновський);

г) постійно загрожувати своїм настанням (про лихо, нещастя і т. ін.).

Лихо висіло на волосині над його головою (Панас Мирний);

– Моя люба кузиночко, війна висить на волоску ще з вісімнадцятого року... (Ірина Вільде);

ґ) (від чого) бути дуже близьким до здійснення чого-небудь фатального, небезпечного.

Я висів на волосинці від смерті, і Маша боролася за мою душу всю ніч (Ю. Яновський);

Скільки перетерпіти; висіти на волосині від смерті! Чи міг ще раз важити своєю головою? (В. Козаченко);

(9) Ви́сі́ти (трима́тися) на че́сному сло́ві – бути неміцним, хистким або невизначеним.

Десь зливи тропічні, потопи на людей, а в нас краплини дощу не добути! Подивіться навкруги: все тримається на чесному слові та на агротехніці... (О. Гончар).