1. Словник жарґонної лексики української мови

висіти

(вишу, висиш) недок.

1. крим..

Бути під підозрою. БСРЖ, 99; СЖЗ, 25.

2. крим. Перебувати під вартою. БСРЖ, 99; СЖЗ, 25; ЯБМ, 1, 173.

3. тюр. Відбувати строк покарання у виправно-трудовій колонії. БСРЖ, 99; ЯБМ, 1, 173.

4. комп. Не реаґувати на запити зовні (про комп'ютер). * Образно. Але твої слова на нього зовсім не діють, він і далі "висить", як двотисячний Windows (А. Дністровий, Невідомий за вікном). БСРЖ, 99, Синишин, 25.

5. мол. Перебувати у певному місці протягом невизначеного часу. Блукаємо між будинками, проходимо квартал і опиняємось на проспекті Шевченка, від якого можна проїхати три зупинки тролейбусом до бару "Меридіан", де, мабуть, зараз висять мої друзі (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). ПСУМС, 13.

6. нарк. Постійно вживати наркотики. ПСУМС, 13.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висіти — ви́сі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. висіти — Бути підвішеним; звисати, зависати, звішуватися; (- одяг) обвисати; (над чим) нависати, перевисати, i>над ким</i загрожувати кому; (в небі) ширяти, плавати; (на телефоні) прирости <�прилипнути> до чого. Словник синонімів Караванського
  3. висіти — [вис'ітие] вишу, -сиеш; нак. -сие, -с'іт' і [виес'ітие] виешу, -сиш; нак. -си, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. висіти — вишу, висиш, недок. 1》 Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. || Спадаючи вниз, звисати (про волосся). || Безладно звисати. || Обвисаючи, незграбно облягати кого-небудь (про одяг). || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. висіти — ВИ́СІ́ТИ, ви́шу́, ви́си́ш, недок. 1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. Груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. висіти — ви́сіти: ◊ ви́сіти на дроті → дріт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. висіти — Висить, як на нитці. Грозить йому велика небезпека. Банкроцтво. Легше висіти за обидві нозі, чим за одну. Легше нести двом один тягар, чим одному. Що має повиснути, те і в морі не втоне. Віра у фаталізм, що кожна людина, має своє призначення. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. висіти — (на чому?), -шу, -сиш, недок., нарк. Вживати наркотики. Висіти на амфіках. Словник сучасного українського сленгу
  9. висіти — ви́сі́ти дамо́кловим мече́м над ким—чим. Загрожувати кому-, чому-небудь; постійно турбувати когось. Небезпека бути викритим через отой вірш “дамокловим мечем” висіла над ним (А. Головко); Оце — приймуть чи не приймуть?... Фразеологічний словник української мови
  10. висіти — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути. Словник синонімів української мови
  11. висіти — Ви́сіти, ви́шу, ви́сиш, ви́сять; ви́сів, ви́сіла; вись, ви́сьте і виси́, висі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. висіти — ВИ́СІ́ТИ, ви́шу́, ви́си́ш, недок. 1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. Над столом висить газова лампа (Вовчок, І, 1955, 373); А груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. висіти — Ви́сіти, -шу, -сиш гл. Висѣть. Сядь, нехай поли не висять. Ном. № 11861. Висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180. Словник української мови Грінченка