витертий
ВИ́ТЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́терти.
Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце й ніби горіла вся (Епік, Тв., 1958, 300);
Камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (Скл., Святослав, 1959, 38);
// у знач. прикм. Потертий, виношений (про одяг).
Та таки й одягнена [Явдоха]: очіпок, хоч він собі і зовсім витертий, самі нитки, а був колись парчевий (Кв.-Осн., II, 1956, 10);
Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Коцюб., І, 1955, 34);
Над ліжком Кузьміна висів затертий, але ще акуратний шкіряний кашкет (Збан., Сеспель, 1961, 30);
// у знач. прикм. Гладкий від частого тертя.
Вони [моряки] зійшли на балкон і зупинилися в задумі, схилившись на витерті дерев’яні бильця (Кучер, Чорноморці, 1956, 434).
Значення в інших словниках
- витертий — ви́тертий 1 дієприкметник від: ви́терти ви́тертий 2 прикметник потертий, виношений Орфографічний словник української мови
- витертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до витерти. || у знач. прикм.Потертий, виношений (про одяг). || у знач. прикм. Гладкий від частого тертя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витертий — ВИ́ТЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́терти 1, 2. Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце й ніби горіла вся (Г. Епік); Камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (С. Скляренко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- витертий — СТАРИ́Й (про одяг, взуття тощо — який був у вжитку, використовувався); НО́ШЕНИЙ, ПОТЕ́РТИЙ, ВИ́ТЕРТИЙ, ВИ́НОШЕНИЙ, ПРОНО́ШЕНИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ (який втратив початковий колір, став неміцний від довгого вжитку); ВЕ́ТХИЙ, БЛАГИ́Й розм. Словник синонімів української мови