витертий

СТАРИ́Й (про одяг, взуття тощо — який був у вжитку, використовувався); НО́ШЕНИЙ, ПОТЕ́РТИЙ, ВИ́ТЕРТИЙ, ВИ́НОШЕНИЙ, ПРОНО́ШЕНИЙ, ЗНО́ШЕНИЙ (який втратив початковий колір, став неміцний від довгого вжитку); ВЕ́ТХИЙ, БЛАГИ́Й розм. (зовсім неміцний, поганий); ПІДТО́ПТАНИЙ розм. (про взуття). І одежа, хоч про свято, була як у людей, та й у будень не висіло та не бовталось старе гноття (Панас Мирний); — П'ять злотих, не більше.. Штани вже ношені (Д. Бедзик); Убрання на Лящеві було потерте, засмальцьоване (І. Нечуй-Левицький); За рулем сидів молодий морячок у виношеній тільняшці (Ю. Збанацький); Обережно знімає з себе піджак, що ледве купи тримається, такий він проношений та проштопаний (Ірина Вільде); Липтак нашвидку одягнувся в старий, зношений костюм (М. Томчаній); У благім пальті він, мабуть, дуже змерз (А. Головко); Поганенька одежина, підтоптані і покривлені черевики (В. Еллан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витертий — ви́тертий 1 дієприкметник від: ви́терти ви́тертий 2 прикметник потертий, виношений Орфографічний словник української мови
  2. витертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до витерти. || у знач. прикм.Потертий, виношений (про одяг). || у знач. прикм. Гладкий від частого тертя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витертий — ВИ́ТЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́терти 1, 2. Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце й ніби горіла вся (Г. Епік); Камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (С. Скляренко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. витертий — ВИ́ТЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́терти. Витерта старанно матроськими щітками, вона [палуба] одсвічувала раннє сонце й ніби горіла вся (Епік, Тв., 1958, 300); Камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (Скл. Словник української мови в 11 томах