витягнений

ВИ́ТЯГНЕНИЙ, ВИ́ТЯГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́тягнути, ви́тягти 1-8.

У повітрі майнули витягнені вгору руки, бронзова спина, і почувся різкий сплеск води (Донч., V, 1957, 135);

Руки, витягнуті роботою, тулили до себе розкуйовджені дитячі голівки (Стельмах, Хліб.., 1959, 299);

Легенький каюк "Альбатрос", що його вже місяць Марко возив на шхуні, був просто витягнений за борт, і Левко скинув у нього мішок із скумбрією (Труба.., II, 1955, 282).

2. прикм. Довгий, довгастий, видовжений.

Це були ковалики — невеличкі жучки з жовтими крильцями, з чорними витягнутими ніжками (Донч., VI, 1957, 57);

Гордовито, упевнено тримається його сива голова на високій витягнутій шиї (Гончар, Тронка, 1963, 136).

◊ Ви́тягнене (ви́тягнуте) обли́ччя — про вираз здивування, розгубленості, страху і т. ін.

З витягненими обличчями, з розширеними очима прислухалися мандрівники до якогось дуже дивного й невідомого явища (Донч., III, 1956, 32);

Серце швидко забилося в грудях, і жінка побачила у високому дзеркалі своє зблідле, витягнуте обличчя (Кучер, Чорноморці, 1956, 29).