1. Словник української мови в 11 томах

виховання

ВИ́ХОВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. вихо́вувати¹, ви́ховати¹.

Добре, що хоч довелося Вам з сім’єю укупі проживати: це задля виховання дітвори найголовніша потреба (Мирний, V, 1955, 403);

Радянське суспільство досягло великих успіхів у соціалістичному вихованні мас, у формуванні активних будівників соціалізму (Програма КПРС, 1961, 101);

Він [Саїд Алі] має не тільки розум, відточений життям, партійним вихованням, він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (Ле, Міжгір’я, 1953, 17).

2. Сукупність знань, культурних навиків, поглядів, що становлять загальний рівень духовного розвитку людини і є наслідком систематичного впливу, навчання.

— Ну, то вона [Зоня], можна сказати, ..має досконале виховання (Л. Укр., III, 1952, 646);

Данко не забуває про своє добре виховання навіть в цьому перехресному вогні Дарчиних питань (Вільде, Повнол. діти, 1960, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виховання — вихова́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виховання — Процес систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості з метою підготовки її до виробничої, суспільної та культурної діяльності. Тісно пов’язане з освітою та навчанням. англ. education / up-bringing; нім. Erziehung f=, -en; угор. nevelés; рос. воспитание. Словник із соціальної роботи
  3. виховання — [вихован':а і виехован':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. виховання — -я, с. 1》 Дія за знач. виховувати I, виховати I. Нове виховання — течія в педагогіці (виникла наприкінці 19 ст.), представники якої вважали, що вчитель повинен спиратись у навчанні та вихованні дітей на їхній досвід... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. виховання — ВИХОВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вихо́вувати¹, ви́ховати¹. Васю вона карає часто без усякої потреби, і взагалі ляпаси й потиличники – не метод виховання, але він промовчав (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. виховання — виховання: ◊ брак ви́ховання → брак Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. виховання — Вихова́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виховання — Вихова́ння, -ня ср. Воспитаніе. Левиц. Пов. 314. Чуб. І. 238. Виховання і чоловіка і народу з матірньої мови повинно починатися. О. 1861. XI. 104. Словник української мови Грінченка