1. Словник української мови в 11 томах

вовк

ВОВК, а, ч.

1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті.

У лозах десь вовки завили (Гл., Вибр., 1957, 180);

Вовки дуже шкідливі хижаки, бо знищують багато свійської худоби, особливо овець (Зоол., 1957, 154);

*У порівн. В тих циган такі страшні собаки, мов вовки (Н.-Лев., III, 1956, 269).

◊ Бджоляни́й вовк — маленька з великою головою оса, що поїдає бджоли.

◊ Бода́й (хай би і т. ін.) вовки́ з’ї́ли кого — уживається для вираження обурення, незадоволення чиїмись учинками або як побажання комусь лиха;

Вовк в ове́чій шку́рі — про лицеміра, який під машкарою доброзичливості приховує злі наміри;

Во́вком диви́тися (подиви́тися, гля́нути і т. ін.) — дивитися неприязно, вороже.

Братова вічно дорікала [Оксані] шматком хліба, дивилась вовком і чекала того дня, коли хтось трапиться та забере зайвого рота з хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 34);

Барон Нольде вовком позирав на веселу компанію молодих декадентів (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 286);

Дай бо́же на́шому теля́ті во́вка з’ї́сти!, жарт. — про що-небудь непосильне, неможливе для здійснення ким-небудь.

— Куди, хлопці? Сома ловити? Дай боже нашому теляті вовка з’їсти! (Донч., VI, 1957, 9);

Жи́ти во́вком (вовка́ми) — жити далеко від людей, на відлюдді.

Вийшов закон про зселення хуторів.. Не жити ж людям вовками поза селами, самотньо, як на висилці (Збан., Єдина, 1959, 22);

Морськи́й вовк — старий, бувалий моряк.

На них [пароплавчиках] уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани — справжні морські вовки (Ю. Янов., II, 1958, 196);

[Не] ба́чити сма́леного во́вка — [не] зазнати труднощів, [не] зустрітися з небезпекою, [не] бути досвідченим.

Е, ти ще не бачив смаленого вовка (Номис, 1864, № 3629);

[Олена:] Ви от латинську мову знаєте, а смаленого вовка бачили? (Мик., І, 1957, 109);

Стари́й (стрі́ляний) вовк — про людину, яка багато пережила, загартована життям, витривала;

Хоч вовкі́в гони́ (ганя́й) — холодно в приміщенні.

— А тут у хаті — хоч вовків гони… (Мирний, II, 1954, 251).

2. діал. Середня частина кавуна без зернят.

Скибки [кавуна] розпались, і зсередини випав червоний вовк (Н.-Лев., І, 1956, 501).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовк — [воўк] -ка, м. (на) -ку/-ков'і, кл. воўчеи, мн. воўки, воуўк'іў два воўкие Орфоепічний словник української мови
  2. вовк — -а, ч. 1》 Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. Бджоляний вовк — маленька з великою головою оса, що поїдає бджіл. 2》 діал. Середня частина кавуна без зернят. 3》 перен. Про досвідчену, бувалу людину. Морський вовк. Вовк-машина тех. — тіпальна машина в прядильному виробництві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовк — ВОВК, а, ч. 1. Хижак родини собачих, звичайно сірої масті. Він шукав Чайку, щоб сказати йому, що вовків уже не зацьковано ловцями; що їх уже ціла зграя й вони переможно вищирили свої вовчі зуби (Д. Словник української мови у 20 томах
  4. Вовк — Вовк прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. вовк — вовк: ◊ вовк і вівці шах. вид гри: Окремою грою були “вовк і вівці”, де грано чотирьома личманами – “вівцями” проти одної дамки – “вовка” (Горбач) ◊ розумітися як вовк на зві́здах бути некомпетентним (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вовк — Аби вовк ситий і коза ціла. Погоди противників без шкоди для жадного. Викликав вовка з ліса. Спровокував сам собі лихо. Вовка голод із ліса гонить. Конечність примушує нас наражатися на небезпеку. Вовка між вівці не пускай. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. вовк — Вова, вовцюга, вовцюган, вовцюра, вовча, вовченя, вовченятко, вовчик, вовчик-братик, вовчисько, вовчище, вовчура, сіроманець Словник синонімів Вусика
  8. вовк — Хижий ссавець з родини вовчих, заселяє ліси, степи і тундри Євразії та Пн. Америки; довж. тіла 1-1,3 м (часом бл. 1,6 м), вис. у холці бл. 85 см, довж. хвоста бл. Універсальний словник-енциклопедія
  9. вовк — ви́ти во́вком (зві́ром). Бути у стані великого розпачу. Відомо, що чиновники-бюрократи часто вовком виють через те, що їм, нехай і формально, треба відповідати на листи трудящих (З журналу); Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем... (В. Стус). Фразеологічний словник української мови
  10. вовк — ВОВК (хижий звір), СІРОМА́НЕЦЬ, СІ́РИЙ. — Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький); Обложили сіроманця.. Можна й зараз виїжджати на полювання (М. Стельмах); Попер, як сірий корову (приказка). Словник синонімів української мови
  11. вовк — Вовк, во́вка, во́вкові, на во́вкові, во́вче! вовки́, вовкі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)