1. Словник української мови в 11 томах

вогняний

ВОГНЯ́НИ́Й (розм. ОГНЯ́НИ́Й), я́на́, я́не́.

1. Прикм. до вого́нь 1, 6.

Так і розливається [блискавка] огняним морем (Барв., Опов.., 1902, 220);

Стільки перестраждав [Успенський] за ці дні, особливо доки південна група не виприснула з вогняного кільця (Панч, II, 1956, 442);

// Гарячий, пекучий.

Навіть коли ти [Сонце] палиш — охоче вливаю в себе вогняний напій і п’янію від нього (Коцюб., II, 1955, 229);

*Образно. І ти промовила мені: "У серці сльози вогняні" (Мас., Сорок.., 1957, 256).

2. перен. Який має колір вогню.

З квітки знялась вогняна птиця й пурхнула на дерево (Н.-Лев., II, 1956, 352);

Вогняним цвітом на вікні цвітуть мої красолі (Забіла, У.. світ, 1960, 8).

3. перен. Сповнений енергії; запальний, пристрасний.

Ростуть малята не косноязичними [недорікуватими]; А вогняними людьми на землі! (Мал., I, 1956, 114);

Лисенко дуже тонко відчував специфіку українського музичного фольклору.., іскристу, вогняну пристрасть танців (Укр. клас. опера, 1957, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вогняний — вогня́ни́й прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. вогняний — (розм. огняний), -яна, -яне. 1》 Прикм. до вогонь 1), 6). || Гарячий, пекучий. 2》 перен. Який має колір вогню. 3》 перен. Сповнений енергії; запальний, пристрасний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вогняний — ВОГНЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. 1. Прикм. до вого́нь 1, 6. Так і розливається [блискавка] огняним морем (Ганна Барвінок); Іноді хтось закурить: жевріє в нічній пітьмі вогняна цяточка, то розгораючись, то згасаючи під подувами вітру (А. Словник української мови у 20 томах
  4. вогняний — див. світлий Словник синонімів Вусика
  5. вогняний — черво́ний пі́вень. Пожежа. — Чи не Левко .. Подарував пану червоного півня? — розгадували деякі дядьки.— Може, й Левко. Пан почастував його свинцем, а він віддячує вогнем (М. Фразеологічний словник української мови
  6. вогняний — ВОГНЕ́ННИЙ (який має в собі вогонь), ВОГНЕ́ВИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ, ПОЛУМЕНИ́СТИЙ, ОГНЕ́ВИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм. Бачить (Андрій), як палає панський палац, як небо лижуть вогненні язики (Д. Словник синонімів української мови
  7. вогняний — Вогняни́й, звич. огняни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вогняний — Вогняний, -а, -е Огненный. Вогнянії язики. Шевч. Шле святого Ілію на вогняній колісниці. Мир. ХРВ. 31. Словник української мови Грінченка