1. Словник української мови в 11 томах

воєвода

ВОЄВО́ДА, и, ч.

1. У давній Русі та інших слов’янських державах — вождь, полководець, а також правитель міста, округу в XVI-XVIII ст.

А в Римі свято. Велике свято! Тиск народу, Зо всього царства воєводи (Шевч., II, 1953, 271);

З середовища бояр князь призначав воєвод, які були воєначальниками князівської дружини, а також його посадниками (правителями) в містах і землях (Іст. СРСР, І, 1957, 38);

*У порівн. Вона ходила по хатах і командувала слугами, мов той воєвода військом (Н.-Лев., І, 1956, 382).

2. У буржуазній Польщі — голова воєводства.

Воєвода дав наказ поліції стріляти в беззбройних людей (Іст. укр. літ., II, 1956, 624);

Лани воєводи, пани міністри були, та загули (Чорн., Визвол. земля, 1959, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воєвода — воєво́да іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. воєвода — іст., полководець, воєначальник, командувач, провідник, сил. стратег. Словник синонімів Караванського
  3. воєвода — -и, ч. 1》 У давній Русі та інших слов'янських державах – вождь, полководець, а також правитель міста, округу в 16-18 ст. 2》 У Польщі – голова воєводства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. воєвода — ВОЄВО́ДА, и, ч. 1. іст. У давній Русі та інших слов'янських державах – начальник війська, загону; полководець. Мечі кувалися для простих воїв [воїнів] за день, а для воєвод – і по сім днів (П. Словник української мови у 20 томах
  5. воєвода — Керівник найбільшої адміністративної одиниці в Речі Посполитій; в Російській державі воєначальник, представник царського уряду, зокрема на Україні в XVII XVIII ст. Словник застарілих та маловживаних слів
  6. воєвода — 1. воєначальник на слов'янських землях; на Русі відомі з X ст. спершу як керівники варязьких дружин, згодом як командувачі княжими військами; у зх. руських князівствах іноді були управителями певних територій; 2. у давній Польщі до XIV ст. Універсальний словник-енциклопедія
  7. воєвода — Воєво́да, -ди, -ді, -до! -во́ди, -во́д і -во́дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. воєвода — Воєвода, -ди м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. н. п. Словник української мови Грінченка