1. Словник української мови в 11 томах

врода

ВРО́ДА (УРО́ДА), и, ж.

1. Сукупність уроджених фізичних рис людини; зовнішній вигляд.

Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода (Номис, 1864, № 8570);

Лице [парубка] довгобразе — козаче; ні високого, ні низкого зросту, — тільки плечі широкі та груди високі… Оце й уся врода (Мирний, II, 1954, 32);

Її пишна дівоча врода розцвіла цвітом краси, радості і щастя (Ле, Опов. та нариси, 1950, 156).

На вро́ду — на вигляд.

Дочка була дуже гарна на вроду дівчина (Н.-Лев., III, 1956, 290).

2. Сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження; краса, уродливість.

— Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану!.. (Шевч., I, 1951, 93);

Клейнод уроди На губоньках твоїх ще червоніє, І щоки ще цвітуть квітками в тебе (Барв., Опов.., 1902, 200);

Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Гончар, І, 1954, 205).

3. перен., розм. Красива, вродлива людина.

— Спи, любий синоньку! спи моя врода! (Л. Укр., I, 1951, 342).

4. перен., заст. Сукупність природних явищ, які милують зір; гарні краєвиди.

Чим дальше їдеш, тим краща врода: пішли і долинки з прогалинами, як рута, зеленими, і яри з проваллям (Стор., І, 1957, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. врода — вро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. врода — ВРОДА, рідше УРОДА Переважно краса, миловидність людини. Вона була непогана на вроду: висока, струнка, з великими сірими очима під густими чорними бровами врозліт, з білим чистим і рум’яним обличчям (З. Літературне слововживання
  3. врода — Краса, вродливість, ліпота, з. гарність, гарнота; П. вигляд, зовнішність. Словник синонімів Караванського
  4. врода — -и, ж. 1》 Сукупність уроджених фізичних рис людини; зовнішній вигляд. На вроду — на вигляд. 2》 Сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження; краса, вродливість. 3》 перен., розм. Красива, вродлива людина. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. врода — ВРО́ДА (УРО́ДА), и, ж. 1. Сукупність уроджених фізичних рис людини; зовнішній вигляд. Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода (Номис); Лице [парубка] довгобразе – козаче; ні високого, ні низького зросту, – тільки плечі широкі та груди високі... Словник української мови у 20 томах
  6. врода — див. краса Словник синонімів Вусика
  7. врода — КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА (УРО́ДА рідше) розм. — Яка тут краса, яка пишнота на левадах! — промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо!... Словник синонімів української мови
  8. врода — Вро́да, -ди, -ді, -до! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)