1. Словник української мови в 11 томах

втілювати

ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТІ́ЛИТИ (УТІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі.

Митець-модерніст.. втілює в художньому творі лише своє індивідуально-суб’єктивне, чисто суб’єктивістське "баченням" світу (Рад. літ-во, 1, 1962, 22);

Деякі літератори вміли.. захоплювати своїми мріями інженерів, конструкторів, які думали над тим, як утілити їх задуми в життя (Веч. Київ, 11.V 1963, 1);

// Бути виявом, вираженням чого-небудь; відбиваги в собі.

Споруджувані гідроелектростанції втілять в собі грандіозні досягнення радянської техніки (Рад. Укр., 21.VIІІ 1951, 2);

Безмірно вражав цей сірий холодний камінь, що силою людського таланту втілив.. незабутні риси героя-бійця (Донч., І, 1956, 481).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втілювати — Яка семантична відмінність між дієсловами впроваджувати (упроваджувати), запроваджувати і втілювати? Розрізняти значення лексем допомагають їхні російські відповідники. Впроваджувати – це рос. “внедрять”. Упроваджувати нові технології. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. втілювати — вті́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. втілювати — Втіляти, убирати <�обертати> в кров і плоть, надавати плоті й крови; (в життя) реалізувати, здійснювати; (в собі) УОСОБЛЮВАТИ собою; док. ВТІЛИТИ, (в життя) ІД. покликати до життя. Словник синонімів Караванського
  4. втілювати — (утілювати), -юю, -юєш, недок., втілити (утілити), -лю, -лиш, док., перех., у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум тощо; виражати в матеріальній формі. || Бути виявом, вираженням чого-небудь; відбивати в собі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. втілювати — ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТІ́ЛИТИ (УТІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., що, у чому і в що. Здійснювати, реалізувати в конкретній формі певну думку, задум і т. ін.; виражати в матеріальній формі. Поняття національної ідеї... Словник української мови у 20 томах
  6. втілювати — ВИКО́НУВАТИ (проводити в життя певне завдання, доручення, наказ, задум і т. ін.), ЗДІ́ЙСНЮВАТИ, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ, ДОВЕ́РШУВАТИ уроч.; ВІДБУВА́ТИ (перев. обов'язки, повинності); НЕСТИ́ (перев. військову службу); ВИРОБЛЯ́ТИ (певну кількість роботи). Словник синонімів української мови
  7. втілювати — Вті́лювати, вті́люю, -люєш; вті́лити, -лю, -лиш; втіль, вті́льте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)