входити
ВХО́ДИТИ і ВВІХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ, УВІХО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВІЙТИ́ (УВІЙТИ́), увійду́, увійде́ш, док.
1. до чого, у що і без додатка. Ідучи, потрапляти, проникати куди-небудь, у межі, у середину чого-небудь.
У садочок входить молодий хлопець в солом’яному брилі (Шевч., II, 1953, 168);
Він тремтів та схоплювався з лави, як хто ввіходив до хати (Коцюб., І, 1955, 117);
Увіходжу в сіни — справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Мирний, І, 1954, 90);
Полк саме входив по високій автостраді в широку, розлогу долину (Гончар, III, 1959, 446);
[Ганна:] Кумо, чи діжа готова, щоб зараз перед поріг винести, як тільки молоді увійдуть у подвір’я? (Кроп., II, 1958, 70);
Він увійшов відразу до свого кабінету (Сміл., Пов. і опов., 1949, 35);
// до кого. Заходити в чию-небудь хату, кімнату.
Серед дня увійшов він до мене (Кв.-Осн., II, 1956, 245);
// до чого, у що. Впливати в порт, заходити в гавань і т. ін. (про судна).
Це єдиний судноплавний рукав в гирлі Аму-Дар’ї, в який зможуть вільно входити плоскодонні пароплави (Тулуб, В степу.., 1964, 396);
*У порівн. Прощайте! Зичу всім у літо увійти, як входить корабель у гавань (Рильський, II, 1960, 135);
// до чого, у що. Впадати, втікати (про річку тощо).
Серед села Раставиця входить в широкий ставок (Н.-Лев., II, 1956, 168);
З чотирьох — двоє тоне зразу, а двох, похитуючи, несе вода річки, що саме входить до моря (Ю. Янов., II, 1958, 67);
// у що, поміж що. Заходити, вклинюватися в межі чого-небудь.
Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (Н.-Лев., II, 1956, 271);
Чисте осіннє голубе небо спускалося над цвинтарем та й наче входило там поміж дерева й хрести (Март., Тв., 1954, 89);
// у що. Повертатися в попередні межі.
Зацвіли усі діброви, і долини, і луги, І річки синіють знову. І не входять в береги (Стельмах, Колосок.., 1959, 10).
◊ Вхо́дити (увійти́) в [свою́] ко́лію (в береги́) — повертатися до звичайного, нормального стану.
Скільки ще куль із-за рогу просвистить, поки все ввійде в береги і життя потече, як широка течія Дніпрова (Гончар, II, 1959, 230).
2. у що. Проникати в глибину чого-небудь; просякати.
— З поміччю й ріки течуть! — Або течуть, або в землю входять, — кажу їй (Вовчок, VI, 1956, 257);
Острий [гострий] ніж входив у тіло [теляти] (Фр., IV, 1950, 202);
Стара хата зо вдовою Разом вік свій віджила, Почорніла, похилилась І в болото увійшла (Рудан., Тв., 1956, 47);
// перен. Глибоко западати, проникати (в душу, серце тощо).
Тому все нам рідне, що пристрасно входить у душі, Бо ми тут трудящі й господарі! (Гірник, Друзі.., 1953, 9);
Діяння героїв [померлих], увійшовши у свідомість мас, відроджуються, як живі (Тич., III, 1957, 22).
3. до чого, у що і без додатка. Бути, ставати складовою частиною чогось.
В 1880 р. п. Піскунов видав "Збірник творів" Кухаренка, куди увійшли всі показані вище праці (Коцюб., III, 1956, 49);
Для млинчиків приготовляють рідке тісто, до складу якого входять борошно, молоко, яйця, сіль (Укр. страви, 1957, 266);
До їхніх розрахунків не входила затримка на шляху до міста (Ю. Янов., І, 1958, 273);
// Бути членом, учасником чого-небудь, належати до чогось.
Обидва вони входили в повстанський комітет (Панч, Гарні хлопці, 1959, 17).
◊ Вхо́дити (увійти́) в кров — ставати невід’ємною рисою характеру, поведінки тощо.
Вони всі вже були добре обстріляні, і солдатські суворі звичаї входили їм у кров (Гончар, III, 1959, 155);
Це приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Ле, Наливайко, 1957, 48).
4. у що. Вникати в що-небудь; дуже цікавитися чимсь.
— А ти вмів? — запитав отець, не входячи в те, що се за така дивовижна наука (Фр., II, 1950, 59);
Яків довго з жалем дивився на Дарину, входив у її світ і зараз його лихо здавалося півлихом — у нього ще не все втрачено… (Стельмах, I, 1962, 488);
Леся Українка уміла глибоко входити в специфіку зображення не лише матеріальної обстановки, а й духовного світу персонажів стародавніх і давніх часів (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 566).
◊ Вхо́дити (увійти́) в стано́вище чиє — намагатися зрозуміти причини, мотиви чиїхось дій, а також обставини; ставитися до когось з увагою, співчуттям.
Уміння входити в становище другого народу нашої Батьківщини і розуміти його — ось про що весь час говорить нам Комуністична партія (Вітч., 5, 1956, 11).
5. у що. У сполученні з абстрактними іменниками означає: розпочинати дію, виражену певним іменником; переходити в якийсь стан.
Велика машина людської робучої [робочої] сили зі скрипом, стогнанням та зітханням почала входити в рух (Фр., V, 1951, 292);
Зменшився вогонь з ручної зброї, в дію входили міномети (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 370);
Людей старшого покоління, які виросли за капіталізму, в обійми культу штовхнули злидні і безправність, потім вірування увійшли в звичку (Наука.., 6, 1959, 49).
◊ Вхо́дити (увійти́) в дові́р’я див. дові́р’я;
Вхо́дити (увійти́) в життя́ чиє: а) ставати звичайним у чиєму-небудь житті.
Культурний зв’язок казахського та українського народів глибоко увійшов в наше життя (Літ. газ., 9.XII 1948, 4);
б) ставати необхідним, невід’ємним у чиєму-небудь житті.
Тільки тепер зрозумів Федя з усією силою: з того часу, як познайомився з Маринкою, вона увійшла в його життя назавжди (Ткач, Жди.., 1959, 52);
Вхо́дити (увійти́) в істо́рію — залишати слід в історії; ставати історично відомим.
Пристрасний викривач кріпосництва і капіталізму, — таким він [Панас Мирний] увійшов в історію української літератури (Вісник АН, 5, 1949, 6);
Вхо́дити (увійти́) в обо́в’язок чий — хтось повинен щось робити.
Сергій же як молодий господар, в обов’язок якого входило турбуватися за своїх гостей, не обійшов своєю увагою і Кузя (Тют., Вир, 1964, 158);
Вхо́дити (увійти́) в по́бут- ставати звичайним у побуті.
В наш час жодна людина не мислить свого життя без газети і журналу. Вони міцно увійшли в побут (Літ. газ., 2. IX 1960, 1);
Вхо́дити (увійти́) в права́ — проявлятися на повну силу.
Ранок входив у свої права, розсуваючи фіолетові сутінки (Руд., Остання шабля, 1959, 70);
Вхо́дити (увійти́) в ритм чого — призвичаюватися до певних дій чи обставин;
Вхо́дити (увійти́) в роль — призвичаюватися до свого становища, до своїх обов’язків.
Боцманові Смолі цього не досить. Він потроху розпалюється, входить в роль (Ткач, Жди.., 1959, 4).
ВХОДИ́ТИ див. уходи́ти.
Значення в інших словниках
- входити — вхо́дити дієслово недоконаного виду ідучи потрапляти куди-небудь, у середину чого-небудь входи́ти дієслово доконаного виду походити досхочу; довго носячи, робити непридатним діал. Орфографічний словник української мови
- входити — Заходити, вступати, переступати поріг, зн. увалюватися; (клином між А і Б) уклинюватися; (у свідомість) продіставатися, просякати що; (в душу) западати; (до складу) належати, брати участь у; (у специфіку) заглиблюватися, старатися збагнути що. Словник синонімів Караванського
- входити — [ўходиетие] = уходити -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
- входити — і ввіходити (уходити, увіходити), -джу, -диш, недок., ввійти (увійти), увійду, увійдеш, док. 1》 до чого, у що і без додатка. Ідучи, потрапляти, проникати куди-небудь, у межі, в середину чого-небудь. || до кого. Заходити в чию-небудь хату, кімнату. Великий тлумачний словник сучасної мови
- входити — ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), джу, диш, недок., ВВІЙТИ́ (УВІЙТИ́), увійду́, уві́йде́ш, док. 1. до чого, у що і без дод. Ідучи, потрапляти, проникати куди-небудь, у межі, у середину чого-небудь. Увіходжу в сіни – справді чутно бучу .. Словник української мови у 20 томах
- входити — входи́ти: ◊ входи́ти в гру → гра Лексикон львівський: поважно і на жарт
- входити — впада́ти (вхо́дити) / впа́сти (увійти́) в гріх. Робити щось заборонене певними етичними нормами. Пана гетьмана ніхто не спокушує ламати присяги, і ми, старшини, теж не мислимо впадати в такий гріх (М. Фразеологічний словник української мови
- входити — ВНИКА́ТИ у що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДОХО́ДИТИ чого, розм. Словник синонімів української мови
- входити — Вхо́дити і увіхо́дити, -хо́джу, -хо́диш; входь, вхо́дьте і увіхо́дь, -хо́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)