відбавляти

ВІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. відба́влять; док., перех. Зменшувати кількість, віднімаючи частину від цілого.

Хоч відбавля́й — занадто багато.

[Горлов:] Головне у полководця — в душі. Коли вона смілива, хоробра, настирлива, тоді ніхто не страшний, а цього у нас хоч одбавляй (Корн., II, 1955, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбавляти — відбавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбавляти — -яю, -яєш, недок., відбавити, -влю, -виш; мн. відбавлять; док., перех. Зменшувати кількість, віднімаючи частину від цілого. Хоч відбавляй — занадто багато. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбавляти — хохл. (отбавлять) вати збавляти, збавити, позбавляти, зменшувати, зменшити, позменшувати, применшувати, применшити, поприменшувати, знижувати, знизити, познижувати, принижувати, принизити, скорочувати, скоротити, поскорочувати, укорочувати, укоротити... Словник чужослів Павло Штепа
  4. відбавляти — ВІДБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДБА́ВИТИ, влю, виш; мн. відба́влять; док., кого, що і без прям. дод., розм. Зменшувати кількість, віднімаючи частину від цілого. Подаруємо на пам'ять колгоспові свій заступ, тормозки, .. Словник української мови у 20 томах
  5. відбавляти — хоч відбавля́й. Дуже багато. — Округом не доводилося ще командувати,— розвів він (генерал Жуков) руками й посміхнувся. — Тривог тут хоч відбавляй (О. Сизоненко); — Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! — черкнув пальцем по горлу (Г. Фразеологічний словник української мови
  6. відбавляти — Відбавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відбавити, -влю, -виш, гл. Убавлять, убавить, уменьшать, уменьшить. Словник української мови Грінченка