1. Словник української мови в 11 томах

відважний

ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий.

Яка б страховина перед ним [Чіпкою] не вставала — не злякати їй його відважного духу (Мирний, II, 1954, 52);

— Відважні хлопчаки! І я колись був таким (Фр., VI, 1951, 178);

Хай славлять поети своїми піснями героїв відважних твоїх (Сос., Солов. далі, 1957, 68);

// Який виражає відвагу.

Інші будуть лунати пісні, Вільні, гучні, одважні та горді (Л. Укр., І, 1951, 173);

Відважний вчинок;

// у знач. ім. відва́жний, ного, ч. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець.

Троянці всі тут заревли. Одважних стали обнімати (Котл., І, 1952, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відважний — (який не відчуває страху) сміливий, смілий, (з певною стійкістю) мужній, доблесний (особливо в боротьбі) хоробрий, безстрашний. Словник синонімів Полюги
  2. відважний — відва́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. відважний — Сміливий, хоробрий, безстрашний, сповнений відваги, р. відважливий, с. одчайдушний; (вчинок) геройський, сов. звитяжний. Словник синонімів Караванського
  4. відважний — [в'ідважнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. відважний — -а, -е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Відважний вчинок. || у знач. ім. відважний, -ного, ч. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відважний — див. смілий хохл. (отважний) хоробрий Словник чужослів Павло Штепа
  7. відважний — ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Сміливий, хоробрий, безстрашний. І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  8. відважний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  9. відважний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  10. відважний — Відважний, -а, -е 1) Отважный, смѣлый. Ой ти, Івасю, відважний козаче. К. XII. 78. Словник української мови Грінченка