відважний

СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил., ЗУХВА́ЛИЙ підсил., ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙ підсил. уроч., ДЕРЗКИ́Й підсил. розм., ВІДЧА́ЙНИЙ підсил. рідше; ПИСКА́ТИЙ діал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди — боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле! Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); — Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків — Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); — На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відважний — відва́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відважний — [в'ідважнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. відважний — ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Яка б страховина перед ним [Чіпкою] не вставала — не злякати їй його відважного духу (Мирний, II, 1954, 52); — Відважні хлопчаки! І я колись був таким (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. відважний — Сміливий, хоробрий, безстрашний, сповнений відваги, р. відважливий, с. одчайдушний; (вчинок) геройський, сов. звитяжний. Словник синонімів Караванського
  5. відважний — (який не відчуває страху) сміливий, смілий, (з певною стійкістю) мужній, доблесний (особливо в боротьбі) хоробрий, безстрашний. Словник синонімів Полюги
  6. відважний — ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Сміливий, хоробрий, безстрашний. І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  7. відважний — -а, -е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Відважний вчинок. || у знач. ім. відважний, -ного, ч. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. відважний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  9. відважний — див. смілий хохл. (отважний) хоробрий Словник чужослів Павло Штепа
  10. відважний — Відважний, -а, -е 1) Отважный, смѣлый. Ой ти, Івасю, відважний козаче. К. XII. 78. Словник української мови Грінченка