відважний

відва́жний

[в'ідважнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відважний — відва́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відважний — ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Яка б страховина перед ним [Чіпкою] не вставала — не злякати їй його відважного духу (Мирний, II, 1954, 52); — Відважні хлопчаки! І я колись був таким (Фр. Словник української мови в 11 томах
  3. відважний — Сміливий, хоробрий, безстрашний, сповнений відваги, р. відважливий, с. одчайдушний; (вчинок) геройський, сов. звитяжний. Словник синонімів Караванського
  4. відважний — (який не відчуває страху) сміливий, смілий, (з певною стійкістю) мужній, доблесний (особливо в боротьбі) хоробрий, безстрашний. Словник синонімів Полюги
  5. відважний — ВІДВА́ЖНИЙ, а, е. Сміливий, хоробрий, безстрашний. І сказав Давид до сина свого Соломона: Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  6. відважний — -а, -е. Який не боїться небезпеки; безстрашний, сміливий, хоробрий. Відважний вчинок. || у знач. ім. відважний, -ного, ч. Той, хто не боїться небезпеки; сміливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. відважний — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
  8. відважний — див. смілий хохл. (отважний) хоробрий Словник чужослів Павло Штепа
  9. відважний — Відважний, -а, -е 1) Отважный, смѣлый. Ой ти, Івасю, відважний козаче. К. XII. 78. Словник української мови Грінченка
  10. відважний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови