відділяти

ВІДДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДДІ́ЛЮВАТИ,юю, юєш.ме док., ВІДДІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., перех.

1. Розділяючи, відгороджувати від чого-небудь.

Відділити частину кімнати перегородкою;

// Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь.

Високий частокіл йшов од самих воріт до дому і одділяв широкий чистий двір од садка (Н.-Лев., II, 1956, 38);

Потік відділював його [обійстя Беркутів] від гостинця (Фр., VI, 1951, 28);

Із-за завіси, що відділяє кімнату од естради, доносяться звуки симфонічного оркестру (Коч., II, 1956, 119);

Несказанно ніжною смугою відділив [світанок] сині сніги від синього неба (Стельмах, Хліб.., 1959, 81);

// Розділяти, відмежовувати (про певний проміжок часу, період).

Одна тільки хвиля одділяла минуле од того, що сталось, а здавалось, що проминула вічність (Коцюб., II, 1955, 100);

Понад 100 років відділяють нас від тих часів, коли жив і боровся Пушкін (Літ. газ., 9.VI 1949, 1).

2. Брати яку-небудь частину від цілого.

Панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Л. Укр., III, 1952, 603);

// Відокремлювати когось, щось від кого-, чого-небудь.

— Та щоб ото моїх діточок, бідненьких, маленьких немовляточок од рідної матері відділяли..?! (Вишня, І, 1956, 291);

І злому Трої супостату Макітру одділив [Низ] од плеч [плечей] (Котл., І, 1952, 225);

Але треба спершу розсортувати виграш, відділити срібло від міді (Гончар, Таврія.., 1957, 49);

// Своєю поведінкою відстороняти себе від когось; відчу́жувати.

Неля ніколи не відділяла себе від сестер і матері, їх доля була і її долею (Вільде, Сестри.., 1958, 354).

3. від чого, перен. Позбавляти зв’язку з чимсь; відривати.

Не відділяймо слова від діла… (Коцюб., І, 1955, 170);

Шевченко, не міг відділяти поезії від життя, а, навпаки, брав їх у нерозривній взаємодії (Тич., III, 1957, 123).

4. Виділяти кому-небудь якусь частину із спільного господарства, майна для окремого господарювання.

— Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Кв.-Осн., VI, 1957, 673);

— По моїй смерті, як дівкам лучаться [трапляться] люди, віддавай їх та й відділюй їм пайки (Март., Тв., 1954, 85);

— Ти скажи їм, Йосипе, щоб вони [батьки] одділили Якова… (Мирний, IV, 1955, 52);

— Казали — перед самою війною дід-покійник відділив мого батька, справив на власне господарство (Збан., Єдина, 1959, 14).