відділяти

ВІДДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., кого, що.

1. Розділяючи, відгороджувати від кого-, чого-небудь.

Темна безвітряна ніч. Навіть сніг не мерехтить, тільки ледве одсвічує, відділяючи темряву од землі (М. Стельмах);

Те, що Моїсей помітно відрізняв їх від інших; те, що давав їм до рук трішки якоїсь влади, – те відділило вже їх від братів тонкою, ледве помітною якоюсь перегородкою (Г. Хоткевич);

Мене від спільного походу не відділить ні зір колючий, ні колючий дріт (М. Бажан);

Визрів у Кронаса задум – пустити у світ потік часу, щоб відділити вічного батька – Урана від матері – Геї (О. Бердник);

// Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь.

І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води і нехай відділяє вона між водою й водою (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Високий частокіл йшов од самих воріт до дому і одділяв широкий чистий двір од садка (І. Нечуй-Левицький);

Потік відділював його [обійстя Беркутів] від гостинця (І. Франко);

Досвідченим поглядом Ван Лун змірив відстань, яка відділяла його від дівчини (В. Владко);

Несказанно ніжною смугою відділив [світанок] сині сніги від синього неба (М. Стельмах);

// Розділяти, відмежовувати (про певний проміжок часу, період).

Одна тільки хвиля одділяла минуле од того, що сталось, а здавалось, що проминула вічність (М. Коцюбинський).

2. Брати яку-небудь частину від цілого.

Панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Леся Українка);

// Відокремлювати когось, щось від кого-, чого-небудь.

– Та щоб ото моїх діточок, бідненьких, маленьких немовляточок, од рідної матері відділяли?! (Остап Вишня);

І злому Трої супостату Макітру одділив [Низ] од плеч [плечей] (І. Котляревський);

Але треба спершу розсортувати виграш, відділити срібло від міді (О. Гончар);

// Своєю поведінкою відстороняти себе від когось; відчужувати.

Неля ніколи не відділяла себе від сестер і матері, їх доля була і її долею (Ірина Вільде).

3. від чого, перен. Позбавляти зв'язку з чимсь; відривати.

Не відділяймо слова від діла... (М. Коцюбинський);

Шевченко .. не міг відділяти поезії від життя, а, навпаки, брав їх у нерозривній взаємодії (П. Тичина).

4. Виділяти кому-небудь якусь частину із спільного господарства, землі, майна для окремого господарювання.

– Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Г. Квітка-Основ'яненко);

Брати не схотіли віддати йому тієї десятини, кажучи, що батько йому все віддав ще тоді, як одділяв його (Б. Грінченко);

– По моїй смерті, як дівкам лучаться люди, віддавай їх та й відділюй їм пайки (Л. Мартович);

– Ти скажи їм, Йосипе, щоб вони [батьки] одділили Якова... (Панас Мирний);

– Казали – перед самою війною дід-покійник відділив мого батька, справив на власне господарство (Ю. Збанацький).