1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відділяти

відділя́ти

-яю, -яєш і відділювати, -юю, -юєш, недок., відділити, -ілю, -ілиш, док., перех.

1》 Розділяючи, відгороджувати від чого-небудь.

|| Розділяти, відмежовувати собою; бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь.

|| Розділяти, відмежовувати (про певний відтинок часу, період).

2》 Брати яку-небудь частину від цілого.

|| Своєю поведінкою відстороняти себе від когось; відчужувати.

3》 від чого, перен. Позбавляти зв'язку з чимсь; відривати.

4》 Виділяти кому-небудь якусь частину із спільного майна для окремого господарювання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відділяти — (робити межу) відділювати, відмежовувати, відгороджувати, відокремлювати, роз'єднувати, (частину майна комусь) виділяти. Словник синонімів Полюги
  2. відділяти — відділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відділяти — ВІДОКРЕМЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯТИ, (муром) відгороджувати, (майно) ВИДІЛЯТИ. Словник синонімів Караванського
  4. відділяти — хохл. (отдєлять) відокремлювати вилучати, вилучити, повилучувати, відлучати, відлучити, повідлучувати, вимежовувати, вимежувати, повимежовувати, розмежовувати, розмежувати, порозмежовувати, відокремлювати, відокремити, повідокремлювати, зокремлювати, зокремлити, відріжняти, відріжнити, повідріжняти Словник чужослів Павло Штепа
  5. відділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., кого, що. 1. Розділяючи, відгороджувати від кого-, чого-небудь. Темна безвітряна ніч. Навіть сніг не мерехтить, тільки ледве одсвічує, відділяючи темряву од землі (М. Словник української мови у 20 томах
  6. відділяти — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. Словник синонімів української мови
  7. відділяти — Відділя́ти, -ля́ю, -ля́єш; відділи́ти, відділю́, відді́лиш кого, що від кого, від чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДДІ́ЛЮВАТИ,юю, юєш.ме док., ВІДДІЛИ́ТИ, ілю́, і́лиш, док., перех. 1. Розділяючи, відгороджувати від чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. відділяти — Відділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відділити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить; удѣлять, удѣлить. Одділи маненьку часточку землі на моє ім'я. Чуб. І. 143. Одділив йому половину царства. Рудч. Ск. II. 75. Словник української мови Грінченка