1. Словник української мови в 11 томах

відерко

ВІДЕ́РКО, а, с. Зменш. до відро́ 1.

От я ж таки любив тягнути горілочку,.. так що хоч відерко умий, то не зостанеться ні краплі (Кв.-Осн., II, 1956, 113);

На причілку вхопив [Юрко] вудку, відерко з черв’яками і лише залопотів підошвами (Чорн., Красиві люди, 1961, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відерко — віде́рко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відерко — -а, с. Зменш. до відро 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відерко — ВІДЕ́РКО, а, с. Зменш. до відро́ 1. От я ж таки любив тягнути горілочку, .. так що хоч відерко улий, то не зостанеться ні краплі (Г. Квітка-Основ'яненко); На причілку вхопив [Юрко] вудку, відерко з черв'яками і лише залопотів підошвами (С. Чорнобривець). Словник української мови у 20 томах
  4. відерко — див. відро Словник синонімів Вусика
  5. відерко — Віде́рко, -ка, -ку; -де́рка, -де́рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відерко — Відеречко, відерко, -ка с. ум. отъ відро. Словник української мови Грінченка