відлюдницький
ВІДЛЮ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. відлюдникові.
Проте на самоті шматком масним та ласим Любив [пан] напхати свій одлюдницький живіт (Рильський, Поеми, 1957, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлюдницький — відлю́дницький прикметник Орфографічний словник української мови
- відлюдницький — -а, -е. Власт. відлюдникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлюдницький — ВІДЛЮ́ДНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до відлю́дник. Проте на самоті шматком масним та ласим Любив [пан] напхати свій одлюдницький живіт (М. Рильський); Що він надумав отієї ночі, сторонячись людей, на самоті, .. один в своїм одлюдницькім житті? (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах