відлюдниця
ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлюдниця — відлю́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відлюдниця — -і. Жін. до відлюдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлюдниця — ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник. Батько святої Варвари, гадаючи, що його кохана дитина виросла в самоті і тому така відлюдниця, дозволив їй бувати серед людей, а сам поїхав у далеку подорож (з рел.-церк. літ.). Словник української мови у 20 томах