відлюдниця

відлю́дниця

-і.

Жін. до відлюдник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюдниця — відлю́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відлюдниця — ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник. Батько святої Варвари, гадаючи, що його кохана дитина виросла в самоті і тому така відлюдниця, дозволив їй бувати серед людей, а сам поїхав у далеку подорож (з рел.-церк. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. відлюдниця — ВІДЛЮ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до відлю́дник. Словник української мови в 11 томах