1. Словник української мови в 11 томах

відміняти

ВІДМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати.

Без первісних тілець природа могла б самовільно, не потребуючи праці, усе відміняти на краще (Зеров, Вибр., 1966, 129);

Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (Рильський, III, 1961, 254);

Тепер я наче трохи натуру відмінила (Л. Укр., V, 1956, 98);

В другі села біг Данило, А дівчат як одмінило (Воскр., З перцем!, 1957, 81).

2. рідко. Те саме, що скасо́вувати 1.

Не нами це [присуд кари] вигадано, не нам його й відміняти (Ле, Міжгір’я, 1953, 133);

Інколи керівники районів і колгоспів намагаються відмінити правильні вказівки спеціалістів (Колг. Укр., 7, 1956, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відміняти — відміняти – скасовувати В українській мові дієслово відміняти (відмінювати) виражає зміст “робити когось або що-небудь інакшим; змінювати”. “Тепер я наче трохи натуру відмінила” (Леся Українка). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. відміняти — відміня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відміняти — -яю, -яєш і відмінювати, -юю, -юєш, недок., відмінити, -іню, -іниш, док., перех. Робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відміняти — ВІДМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док. 1. кого, що. Робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати. Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відміняти — див. анулювувати Словник синонімів Вусика
  6. відміняти — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  7. відміняти — Відміняти, -няю, -єш сов. в. відміни́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Перемѣнять, перемѣнить, измѣнять, измѣнить. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. відмінило. Перемѣнилось. Вчора був великий мороз, а сьогодня відмінило. Словник української мови Грінченка