1. Словник української мови Грінченка

відміняти

Відміняти, -няю, -єш

сов. в. відміни́ти, -ню́, -ниш, гл.

1) Перемѣнять, перемѣнить, измѣнять, измѣнить. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. відмінило. Перемѣнилось. Вчора був великий мороз, а сьогодня відмінило.

2) Покупать, купить и поставить восковую свѣчу въ церкви. Відміню святій Покрові свічку дорогую і на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14. Відмінила свічечку за копієчку. Ном. № 12832. У Кулиша не только о свѣчкѣ, а вообще подарить, пожертвовать. Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. ЗОЮР. II. 287.

3) Выкупать, выкупить изъ неволи. Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку: їде мамця відмінити. АД. І. 100.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відміняти — відміняти – скасовувати В українській мові дієслово відміняти (відмінювати) виражає зміст “робити когось або що-небудь інакшим; змінювати”. “Тепер я наче трохи натуру відмінила” (Леся Українка). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. відміняти — відміня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відміняти — -яю, -яєш і відмінювати, -юю, -юєш, недок., відмінити, -іню, -іниш, док., перех. Робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відміняти — ВІДМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВІДМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док. 1. кого, що. Робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати. Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (М. Словник української мови у 20 томах
  5. відміняти — див. анулювувати Словник синонімів Вусика
  6. відміняти — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  7. відміняти — ВІДМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМІНИ́ТИ, іню́, і́ниш, док., перех. 1. Робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати. Без первісних тілець природа могла б самовільно, не потребуючи праці, усе відміняти на краще (Зеров, Вибр. Словник української мови в 11 томах