1. Словник української мови в 11 томах

відхилений

ВІДХИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відхили́ти 1, 3.

Двері були відхилені трохи в сіни (Головко, II, 1957, 71);

// відхи́лено, безос. присудк. сл.

Задум [сценарію про наших героїв в Арктиці] було відхилено керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я спішно написав "що-небудь таке" про сучасне наше життя на Україні (Довж., І, 1958, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відхилений — відхи́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відхилений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відхилити 1), 3). || відхилено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відхилений — ВІДХИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відхили́ти 1, 3. Двері були відхилені трохи в сіни (А. Головко); Ще не розплющивши очей, відчув, як світло червоними кружальцями пробилось крізь повіки, і, певне, відгомін вчорашнього, тривожна догадка шугнула... Словник української мови у 20 томах
  4. відхилений — відхи́лений прочинений (м, ср, ст): Гібель задумано дивився на відхилені двері й поважно хитав цілим тілом (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт