відхилений
ВІДХИ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до відхили́ти 1, 3.
Двері були відхилені трохи в сіни (А. Головко);
Ще не розплющивши очей, відчув, як світло червоними кружальцями пробилось крізь повіки, і, певне, відгомін вчорашнього, тривожна догадка шугнула – рвучко підвівся, захищаючи голову трохи відхиленою рукою (М. Стельмах);
Вийшовши на берег, Максим струснувся, як вовк після купелі, й озирнувся назад. Там у відхиленій хвіртці свого двору стояла мати, традиційно підпершись у підборіддя рукою, і дивилась на нього (М. Руденко);
Ряжанка крізь відхилений поділ полотнища дивився на молодого індіянина, який походжав навколо вогнища. Цікаво, що він думає про нічну подію? (І. Білик);
// відхи́лено, безос. пред.
Задум [сценарію] було відхилено керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я спішно написав “що-небудь таке” про сучасне наше життя на Україні (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- відхилений — відхи́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відхилений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відхилити 1), 3). || відхилено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відхилений — відхи́лений прочинений (м, ср, ст): Гібель задумано дивився на відхилені двері й поважно хитав цілим тілом (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- відхилений — ВІДХИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відхили́ти 1, 3. Двері були відхилені трохи в сіни (Головко, II, 1957, 71); // відхи́лено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах