габа

ГАБА́¹, и, ж.

1. заст. Турецьке сукно білого кольору.

Ой, із города із Трапезонта [Трапезунда] виступала галера.. Третім цвітом процвітана — Турецькою білою габою покровена (Укр.. думи.., 1955, 39);

*Образно. Возьме її [діброву] та й огорне В ризу золотую І сповиє дорогою Білою габою (Шевч., II, 1953, 330);

*У порівн. Брезкле обличчя його, вкрите рясним потом, біле, як шмат габи, знов піднялося вгору (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 88).

2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало.

Незабаром сніжна габа вгорнула все — засипала місто, і степ, і сад, і будиночок в саду (Довж., І, 1958, 473);

*Образно. Вже вечір темною габою накрив всю землю з краю в край (Сос., Вибр., 1941, 100);

*У порівн. А в ліску Кленове листя по піску Лежить багряною габою (Мал., II, 1948, 103).

3. заст. Оторочка, кайма.

[Павло:] На голові [у Явдохи] біленька хусточка, з габою, сама чорнява (Кроп., II, 1958, 352);

Молодиця відсахнулась від пана, повела тонким плечем, на якому лежало чорне, з габою крило хустки (Стельмах, Хліб.., 1959, 14);

*Образно. — Що за пречудове місце, — аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в.. навалені в глибині дико пошарпані скали, обведені згори темно-зеленою габою смерекового лісу (Фр., VI, 1951, 25);

*У порівн. — Мак.. наче габою внизував округи дашок, перериваючись де-не-де, як порване коралове намисто (Вовчок, І, 1955, 323);

// Смуга.

Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Л. Укр., III, 1952, 224).

ГАБА́², и, ж., діал. Хвиля.

Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати (Коцюб., II, 1955, 331);

Хаща співає зажурено, протяжно, величаво, мов жене широку і довгу габу по зеленому морю (Чендей, Птахи.., 1965, 205).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. габа — Покривало [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. габа — габа́ 1 іменник жіночого роду сукно; покривало * Але: дві, три, чотири габи́ габа́ 2 іменник жіночого роду хвиля * Але: дві, три, чотири габи́ діал. Орфографічний словник української мови
  3. габа — (біла) <�турецьке> сукно; П. покриття, покрив, ПОЕТ. покров, покривало, пелена, запинало; (хустки) береги, ОБЛЯМІВКА, крайка, лиштва, оторочка; (берегова) смуга. Словник синонімів Караванського
  4. габа — I -и, ж. 1》 заст. Турецьке сукно білого кольору. 2》 перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало. 3》 заст. Оторочка, кайма. || Смуга. II -и, ж., діал. Хвиля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. габа — И, ж., заст. 1. іст. Турецьке сукно білого кольору. 2. перен. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін. 3. Оторочка, кайма. 4. Хвиля. ...по трупах збочує доба, від багровіючих ковбань зелена жевріє габа. (Т.1, кн. Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. габа — ГАБА́¹, и́, ж. 1. заст. Турецьке сукно (перев. білого кольору). Ой, із города із Трапезонта [Трапезунда] виступала галера .. Третім цвітом процвітана – Турецькою білою габою обвита (з думи); Він любив цей плащ, біла габа навівала йому молоді думки (Ю. Словник української мови у 20 томах
  7. габа — Турецьке біле сукно Словник застарілих та маловживаних слів
  8. габа — див. марево; облямівка Словник синонімів Вусика
  9. габа — ОБЛЯМІ́ВКА (оздоблення у вигляді вишивки, смужки тканини, хутра і т. ін. на місцях стику або по краях одягу, взуття і т. ін.), ЛЯМІВКА, О́БВІ́ДКА, ОТОРО́ЧКА (ОБТОРО́ЧКА рідше), КАЙМА́, КАНТ, ЛИ́ШТВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ́, ОКАНТО́ВКА (ОБКАНТО́ВКА розм. Словник синонімів української мови
  10. габа — Габа́, -би́; -бі́, -бо́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. габа — Габа, -би ж. 1) Бѣлое сукно турецкое. Ой із города із Трапезонта виступала галера,... турецькою білою габою покровена. АД. І. 208. У Шевченка снѣжная пелена. Возьме її (діброву) та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою. Шевч. 640. 2) Кайма?... Словник української мови Грінченка