гранат
ГРАНА́Т¹, а, ч., ГРАНА́ТА, и, ж.
1. Плодове дерево або кущ, що росте в місцях з теплим кліматом.
В практиці садівництва плодові рослини, враховуючи господарсько-біологічні особливості їх, поділяють на такі групи: зерняткові.., субтропічні плодові — маслини, інжир, японська хурма, гранат (Сад. і ягідн., 1957, 10);
Над самісінькою дорогою, вп’явшись корінням в кам’яні ущелини, ростуть кущі диких гранатів (Жовт., 4, 1956, 76);
Лариса розтирає в долонях вогнисту квітку граната… (Руд., Остання шабля, 1959, 238);
*Образно. Кучері темні уквітчала хмарка цвітом з гранати огнистим (Л. Укр., І, 1951, 233).
2. Яскраво-червоні квіти цієї рослини.
Бачить [Абібула] троянди, червоні гранати, білі лілеї (Коцюб., II, 1955, 132).
3. Круглий плід цієї рослини з товстою шкірою, наповнений насінням, яке оточене соковитим кисло-солодким їстівним м’якушем червоного кольору різних відтінків.
Гюлле трималась за грати руками: видно, що вона силою підвелась до високого віконця ї її уста кольору надрізаного граната слали йому жагуче «кохаю» (Досв., Гюлле, 1961, 105).
ГРАНА́Т², а, ч. Самоцвіт, напівдорогоцінне каміння найчастіше червоного або бурого кольору.
А на шиї гранати, коралі, дукачі як жар горять (Стор., І, 1957, 188);
[Чернуха:] А який в мене був «Фауст»!..весь у сап’яні і золоті, гравюри Крелінга, гранати і аметисти на оправі. Мрія… (Коч., II, 1956, 329);
*У порівн. — Подивись, — сказала молода, показуючи на Кобзу, — який гарний козак. — Гарні в нього очі, неначе гранати блищать (Стор., І, 1957, 373).
Значення в інших словниках
- гранат — грана́т 1 іменник чоловічого роду дерево, цвіт, плід грана́т 2 іменник чоловічого роду коштовний камінь грана́т 3 іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
- гранат — ГРАНАТ – ГРАНАТА Гранат1, -а. Південне дерево або кущ з яскраво-червоним цвітом; цвіт, плід з нього. Сплять кипариси, дрімають гранати, Ніч над землею розкинула шати (О.Олесь). Гранат2. 1. р. -а. Літературне слововживання
- гранат — I -а, ч. 1》 Плодове дерево або кущ, що росте в місцях із теплим кліматом. 2》 Яскраво-червоні квіти цієї рослини. 3》 Круглий плід цієї рослини з товстою шкірою, наповнений насінням. II -а, ч. Самоцвіт, напівдорогоцінне каміння найчастіше червоного чи бурого кольору, рідко – зеленого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гранат — ГРАНА́Т¹, а, ч., ГРАНА́ТА, и, ж. 1. Плодове дерево або кущ родини гранатових, що росте в місцях з теплим кліматом; гранатник. Лариса розтирає в долонях вогнисту квітку граната... (М. Словник української мови у 20 томах
- гранат — грана́т (від лат. granatus – зернистий) те саме, що й гранатник Словник іншомовних слів Мельничука
- гранат — ГРАНА́Т (самоцвіт червоного або бурого кольору), ГІАЦИ́НТ. А на шиї гранати, коралі, дукачі як жар горять (О. Стороженко). Словник синонімів української мови