гратися
ГРА́ТИСЯ, гра́юся, гра́єшся, недок.
1. чим, з ким — чим і без додатка. Проводити час, забавляючись, розважаючись.
— Побачила й батьківське подвір’я, і ту вербу кучеряву, гіллясту, що малою ще дівчинкою під нею гралась (Вовчок, І, 1955, 7);
Діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами (Шевч., II, 1953, 197);
Діти, хлопчик і дівчинка, грались з кицькою (Шер., В партиз. загонах, 1947, 57);
*Образно. Вітер шарудів і грався довгими вусами колосків (Собко, Шлях.., 1948, 85);
*У порівн. Десь далеко замиготіла блискавка, бліда, дрібненька, неначе хтось грався, перекидаючись по небі золотими м’ячиками (Н.-Лев., II, 1956, 389).
◊ Гра́тися в жму́рки див. жму́рки ’: Гра́тися з вогне́м див. вого́нь.
2. рідко. Робити швидкі, різного напрямку рухи (про комах, птахів, риб).
В тіні їх [дубів] гущавини гралися мільйони дрібнюсіньких комариків (Фр., III, 1950, 128).
3. у чого — що, чим, з чим. Те саме, що гра́ти² 3, 5.
Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи (Коцюб.. II, 1955, 15);
Худоба паслась, а ми грались у м’яча (Цюпа, Три явори, 1958, 4);
Матюха знічев’я грався наганом: крутне барабан, — а воно задеренчить (Головко, II, 1957, 156);
Ніколи, як з огнем, з ідеями не грайся: Якщо узявсь іти — кінця ти доходжай (Тич., II, 1957, 121);
Вона [Катерина II] жирувала з своїми численними фаворитами і гралася в освічений абсолютизм (Перв., Невигадане життя, 1958, 34).
4. Пас. до гра́ти² 1, 8.
Значення в інших словниках
- гратися — гра́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гратися — Гуляти, бавитися, гулятися, розважатися, забавлятися. Словник синонімів Караванського
- гратися — [гратиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
- гратися — граюся, граєшся, недок. 1》 чим, з ким – чим і без додатка. Проводити час, забавляючись, розважаючись. 2》 рідко. Робити швидкі, різного напрямку рухи (про комах, птахів, риб). 3》 у чого – що, чим, з чим. Те саме, що грати II 3), 5). 4》 Пас. до грати 1), 8). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гратися — ГРА́ТИСЯ, гра́юся, гра́єшся, недок. 1. чим, з ким – чим і без дод. Проводити час, забавляючись, розважаючись. – Побачила й батьківське подвір'я, і ту вербу кучеряву, гіллясту, що малою ще дівчинкою під нею гралась (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
- гратися — див. пустувати Словник синонімів Вусика
- гратися — гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І. Фразеологічний словник української мови
- гратися — ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм. Словник синонімів української мови
- гратися — Гратися, граюся, -єшся гл. Играть, забавляться. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134. З собакою унучок грався. Шевч. 111. Словник української мови Грінченка