грати

ГРА́ТИ¹, грат, мн. Переплетення металевих (зрідка дерев’яних) прутів, штаб і т. ін., що використовується для загорожі.

Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури та вивести її з них у ширший світ (Коцюб., II, 1955, 143);

Борис сторожко підійшов до голубника, смикнув мотузку, і всі голуби опинилися за гратами (Коп., Подарунок, 1956, 14);

*Образно. Не поможуть катам грати — весь народ не закувати (Укр.. присл.., 1955, 432);

*У порівн. На світ дивився [Сашко], мов крізь грати (Рильський, Поеми, 1957, 33).

◊ Сади́ти (саджа́ти, посади́ти, зачиня́ти, зачини́ти, ки́дати, ки́нути і т. ін.) за гра́ти — садити у в’язницю, ув’язнювати.

Тебе зачинили за грати, а твоє слово ходить по світу (Коцюб., II, 1955, 38);

Сиді́ти (бу́ти і т. ін.) за гра́тами — сидіти у в’язниці.

Я і мої товариші сиділи спокійно і смирно за тюремними гратами (Фр., І, 1955, 211).

ГРА́ТИ², гра́ю, гра́єш, недок.

1. перех. і без додатка, неперех., на чому — що. Виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину).

У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Шевч., II, 1953, 77);

Вона почала грати Бетховена «Місячну сонату» (Коб., III, 1956, 227);

Удень він спав, вночі йшов до Жигайлової пивниці грати на гітарі (Шиян, Баланда, 1957, 85);

*Образно. Вітер на сопілку грає (Сос., І, 1957, 60);

// Виконувати який-небудь музичний твір (про оркестр, радіолу і т. ін.).

В залі ще грав оркестр, лунали пісні (Кучер, Чорноморці, 1956, 24);

У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грає радіола (Мороз, П’єси. 1959, 311);

*У порівн. Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Н.-Лев., II, 1956, 264);

// перен., на чому. Впливаючи на чиї-небудь почуття, інстинкти і т. ін., домагатися свого.

Буржуазія завжди користувалася зброєю націоналізму проти робітничого руху і не пропускала жодної нагоди, щоб грати на національних почуттях мас (Талант.., 1958, 74).

◊ В одну́ ду́дку гра́ти див. ду́дка;

Гра́ти на не́рвах —-дратувати, нервувати кого-небудь.

— Васька! Досить мені на нервах грати, а то я викину цю неможливу дудку! (А. Дав., За ширмою, 1963, 34);

Гра́ти пе́ршу (головну́) скри́пку — бути найголовнішим, найвпливовішим у якій-небудь справі.

І в нинішньому році механізатори, як то кажуть, гратимуть першу скрипку у вирощуванні качанистої (Рад. Укр., 22. III 1961, 2).

2. неперех., з ким — чим, розм. Те саме, що гра́тися 1.

З подругами ніколи не грала [Маруся] і.. до них і не виходила (Кв.-Осн., II, 1956, 65);

А вона, моя голубка, Нічого не знає. Мов кошеня на припічку З старим котом грає… (Шевч., II, 1953, 165).

Гра́ти з вогне́м див. во́гонь.

3. неперех., у що — чого і без додатка. Брати участь у якій-небудь грі.

Я бачила, як він годинами стояв оддалік і дивився смутним і добрим поглядом на дітей, що грали в крокет (Л. Укр., III, 1952, 578);

Малий зріст був найуразливішим місцем у Ігоря насамперед тому, що через це його неохоче приймали грати в футбол (Багмут, Щасл. день.., 1951, 5);

Взяла [царська дочка] карти й почала грати (Калин, Закарп. казки, 1955, 158).

◊ Гра́ти в мовча́нку — мовчати, ухилятися від розмов.

[Ярина:] Я гобі здумала: як ото наші хлопці грають в мовчанку (Л. Укр., III, 1952, 717);

Гра́ти весі́лля див. весі́лля.

4. неперех., перен. Перебувати весь час у русі (про комах, птахів, риб).

В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (Коцюб., І, 1955, 27);

Раптом плеснуло щось серед нічної тиші, певно, безсонна щука грає у воді, відчуваючи недалекий світанок (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 42);

// Швидко рухатися в різних напрямках, бурхати (про сили природи).

Грає хвиля по Дунаю В берегах широких (Граб., II, 1959, 174);

В темний вечір сиджу я в хатині, Буря грає на Чорному морі… (Л. Укр., 1, 1951, 67);

Грає море, Грає синє море (Мал., Серце… 1959, 116);

// Діяти енергійно, посилено.

«Катюші» безперервно грали ліворуч і праворуч, десятки батарей били одночасно (Гончар, 1, 1954, 379).

◊ Ві́тер у голові́ [гра́є] див. ві́тер;

Гра́ти коне́м (кі́ньми, на коні́, на ко́нях) — гарцювати на коні.

За річкою, за Дунаєм Козаченько конем грає (Укр.. лір. пісні, 1958, 360);

Найстарший та й розбійничок На воронім коні грає (Коцюб., 1, 1955, 184);

Хоч коне́м грай — про наявність великої площі, великого простору.

Дивитись зовні — хата незатишна, зате всередині велика, хоч конем грай (Чорн., Потік.., 1956, 55).

5. неперех., чим. Поводитися з яким-небудь предметом як з іграшкою; забавлятися.

На палицю він уже не спирався, а грав нею, як оголеною шаблею (Панч, В дорозі, 1959, 113);

// у що, перен. Займатися чимось несерйозно; прикидатися зайнятим чим-небудь.

6.неперех., перен. Іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.).

Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино (Коцюб., II, 1955, 304).

◊ Кров гра́є див. кров.

7.неперех., на чому, у чому, чим і без додатка, перен. Блищати, відбиваючись у чому-небудь, від чогось (про промені сонця, світла і т. ін.).

Промінь місячний гра на видочку… (Л. Укр., І, 1951, 341);

Сонце грало на квадратиках перламутру (Рибак, Опов., 1949, 32);

Сонце грає у хвилях, прокладає золоту доріжку (Збан., Сеспель, 1961, 59);

// Мерехтіти, миготіти (про світло, яке то посилюється, то послаблюється).

По другий бік Росі грала зірка рожевим промінням (Н.-Лев., І, 1956, 66);

// Яскраво блищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі).

Очі у Параски, як зорі, грали, лице пашіло радістю (Мирний, IV, 1955, 58);

Очі Насті збуджено блищать, грають Савці назустріч (Гончар, Таврія.., 1957, 28);

// Яскраво виділятися, вирізнятися на чому-небудь.

У неї завжди грав рум’янець на милому, чистому обличчі (Минко, Моя Минківка, 1962, 91);

// Переливатися різними кольорами.

Невеличкі сережки грали дорогими камінцями (Мирний, III, 1954, 192);

Горить і грає на жупані коштовна зброя козака… (Сос., І, 1957, 355);

// Перебувати в русі, з’являтися й зникати.

Вона граціозно схиляє своє кругленьке, свіже личко, .. усміх грає на рожевих вустах (Л. Укр., III, 1952, 499);

Коні напинають блискучі шиї, м’язи так і грають на їх грудях (Цюпа, На крилах.., 1961, 21).

◊ Бі́сики в оча́х гра́ють див. бі́сик;

Гра́ти очи́ма — багатозначно поглядати: кокетувати.

— Хай дивиться — не поживиться! — каже Марина, граючи веселими очима (Мирний, IV, 1955, 231);

Віталикові, здається, не до сміху, бо Тоня все ще літає у вальсі.., грає очима до партнера, пускає бісики (Гончар, Тронка, 1963, 159).

8. неперех. Виступати на сцені з спектаклями.

Учора трупа Саксаганського покінчила грати у нас і поїхала в Харків (Мирний, V, 1955, 419);

// перех. Виконувати яку-небудь роль.

Галя, що мала грати куму, вийшла на авансцену (Вас., І, 1959, 119);

Сам Марко Лукич [Кропивницький] грав роль Івана Карася невимушено, ніби жартуючи (Минуле укр. театру, 1953, 54).

◊ Гра́ти ду́рня (ду́рника) — видавати себе за дурня, прикидатися дурним.

Варава скривився, .. ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити (Стельмах, Хліб.., 1959, 345);

Гра́ти коме́дію — удавати з себе кого-небудь, прикидатися, обманювати.

Нема чого самому перед собою грати комедію (Л. Укр., III, 1952, 680);

— Досить нам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 88);

Гра́ти на ру́ку — допомагати кому-небудь, сприяти чому-небудь;

Гра́ти роль:

а) мати певне значення.

Писанка грала колись свою роль і при сватанні (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 56);

В тих диспутах Олесь за дорученням окружкому грав неабияку роль (Донч., VI, 1957, 610);

б) видавати себе за кого-небудь.

— Того вечора я грала зовсім іншу роль (Л. Укр., III, 1952, 707).