1. Великий тлумачний словник сучасної мови

грати

гра́ти

граю, граєш, недок.

1》 перех. і без додатка, неперех., на чому – що. Виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину).

|| Виконувати який-небудь музичний твір (про оркестр, радіолу і т. ін.).

|| перен., на чому. Впливаючи на чиї-небудь почуття, інстинкти і т. ін., домагатися свого. Грати на нервах.

2》 неперех., з ким – чим, розм. Те саме, що гратися 1).

3》 неперех., у що – чого і без додатка. Брати участь у якій-небудь грі.

4》 неперех., перен. Перебувати весь час у русі (про комах, птахів, риб).

|| Швидко рухатися в різних напрямках, бурхати (про сили природи).

|| Діяти енергійно, посилено.

5》 неперех., чим. Поводитися з яким-небудь предметом як з іграшкою; забавлятися.

|| у що, перен. Займатися чимось несерйозно; прикидатися зайнятим чим-небудь.

6》 неперех., перен. Іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.).

7》 неперех., на чому, у чому, чим і без додатка, перен. Блищати, відбиваючись у чому-небудь, від чогось (про промені сонця, світла і т. ін.).

|| Мерехтіти, миготіти (про світло, яке то посилюється, то послаблюється).

|| Яскраво блищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі).

|| Яскраво вирізнятися на чому-небудь.

|| Переливатися різними кольорами.

|| Перебувати в русі. з'являтися й зникати.

8》 неперех. Виступати на сцені зі спектаклями.

|| перех. Виконувати яку-небудь роль.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грати — У що (музичні твори) виконувати на чім, награвати, розм.: (енергійно, переважно до танцю) витинати, шкварити, різати, зневажл. (невміло) цигикати, пигикати, бренькати, ірон. пиляти; (на сцені) зображати, виконувати; (брати участь у якійсь забаві) гратися, бавитися, гуляти. Словник синонімів Полюги
  2. грати — гра́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. грати — (музику) музичити, (гопака) сил. різати, нарізувати; (на скрипку) зн. пиляти, цигикати, терликати, (на трубу) трубити, (на бандуру) вдаряти по струнах; (на нерви) псувати що; (з вогнем) гратися; (у карти) дутися, різатися; (дурня) ВДАВАТИ... Словник синонімів Караванського
  4. грати — ГРА́ТИ, гра́ю, гра́єш, недок. 1. що, на чому, рідше на що і без прям. дод. Виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину). У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. грати — гра́ти: ◊ авс, музи́ка не гра́є → авс ◊ всьо (все) гра́є все добре, чудово (ст): Ясько... легко повернув голову і пробурмотів: “То добре. Всьо грає” (Тарнавський... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. грати — Або грай, або гроші вертай. Жартують до музикантів, як ті відпочивають. Грай музико, бо. ти звик, дери лико, роби смик. Жарт із музик. Грай ти, Матвію, бо я не вмію. Насміх, коли чоловік негоден зробити звичайного діла. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. грати — (-аю, -аєш) недок., кого; мол. Здійснювати статевий акт. Дивишся на неї і подумки граєш її у всі діри (Синопсис станіславський необов'язковий). Словник жарґонної лексики української мови
  8. грати — I (на інструменті), бренькати, бреньчати, бринькати, бринькотати, бринькотіти, бриньчати, вигравати, витинати, затинати, награвати, нашкварювати, пиляти, підгравати, програвати, різати, тнути, тяти, утинати, цигикати, чиргикати... Словник синонімів Вусика
  9. грати — бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети)... Фразеологічний словник української мови
  10. грати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  11. грати — Гра́ти, гра́ю, гра́єш; грай, гра́ймо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. грати — ГРА́ТИ¹, грат, мн. Переплетення металевих (зрідка дерев’яних) прутів, штаб і т. ін., що використовується для загорожі. Він тільки один був такий, що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури та вивести її з них у ширший світ (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. грати — Грати, граю, -єш гл. 1) Играть на инструментѣ. Бас гуде, скрипка грає. Ном. № 5736. Не в тую дудку грають. Ном. № 5092. 2) Играть въ какую либо игру. Ой та сіли вечеряти, по вечері в карти грати. Гол. І. 45. Собі очиці зав'язала і у панаса грати стала. Словник української мови Грінченка