грати

БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. рідше, РОЗБЛИ́СКУВАТИ підсил. рідко; ПОБЛИ́СКУВАТИ, ПОЛИ́СКУВАТИ, ЗБЛИ́СКУВАТИ (злегка або час від часу блискати); ПРОБЛИ́СКУВАТИ (слабко, невиразно блискати крізь яку-небудь перешкоду); МИГТІ́ТИ, МИГОТІ́ТИ (МИГОТА́ТИ) підсил., МЕРЕХТІ́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ підсил., БРИНІ́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ, ІСКРИ́ТИ, ЛЕЛІ́ТИ, РЯХТІ́ТИ (блискати, відбиваючи світло; про очі — сяяти тремтливим блиском); СПАЛА́ХУВАТИ (час від часу сяяти яскравіше); КРЕСА́ТИ підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСУВА́ТИ (про джерело світла — спалахувати, освітлюючи що-небудь смугами). Блискав вогонеь гарматних залпів (Ю. Яновський); Біля пробитої через сніг дороги дрімали вітряки. Сині тіні від них лягали на білий сніг, який блискав, іскрився, туго рипів під ногами (П. Панч); Страшна блискавка мигає та миготить, сливе безперестанку (І. Нечуй-Левицький); Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (О. Гончар); Сонце палить, спина терпне, блискотять в руках серпи (Н. Забіла); Сонце яріло на крутих снігах, розблискувалося прозорим золотом на дивних бурульках (П. Загребельний); Блакитні ятагани ковзанів Поблискували в місячному світлі (Д. Павличко); Трудова пора, квітень 1921 року, де-не-де полискують на сонці волики та гніді коні (К. Гордієнко); Де-не-де вода червоно проблискувала під косими променями сонця (Ю. Бедзик); В руці мигтить револьвер (Григорій Тютюнник); Вже низина вкрилась польським військом, неначе червоним маком. Шаблі, підняті вгору, блищали й миготіли (І. Нечуй-Левицький); Її очі мерехтіли вогнем зворушення (О. Кобилянська); Місяць виграє на темних шибках вікон (Панас Мирний); На очах Любові Максимівни бриніли сльози (В. Собко); Жемчуг іскрить і леліє (Ю. Федькович); Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі (М. Томчаній); Коні. З-під копит у них крешуть іскри (І. Цюпа); Гув грім, полосували блискавиці (О. Досвітній). — Пор. 1. бли́снути, 1. блища́ти, 2. блища́ти, 3. блища́ти, відбли́скувати, 1. перелива́тися, 1. світи́ти.

ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше, ВУ́РДИТИСЯ рідше, ЯВОРИ́ТИСЯ рідше. Дощова вода (в рівчакові) вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б'є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); (Вітровий:) Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він (потік) бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона (ріка Урал) особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). — Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.

ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П. Колесник); Кінь гарний, расовий, басує, що й не вдержиш (М. Коцюбинський); Хороші в мене коні.. грають на припоні (А. Малишко); Кінь вигравав, ставав дибки, а з-під його копит сипались жмутами страшні блискавки (І. Нечуй-Левицький); Веде (Йонька) жеребця. А він вибасовує та ногами витьохкує, годі втримати (Григорій Тютюнник); Під гаківницями гопцюють коні (Словник Б. Грінченка).

ГАРЦЮВА́ТИ (на кому — їхати верхи, демонструючи зграбність, вміння), БАСУВА́ТИ на кому, ВИГРАВА́ТИ на кому, ким, ВИБАСО́ВУВАТИ на кому, ГРА́ТИ ким, ГЕРЦЮВА́ТИ на кому, діал. Кавалеристи гарцювали на розкішних скакунах (О. Ільченко); Козаки на конях жваво басували (П. Грабовський); Збоку їхали офіцери, виграючи на баских конях (І. Нечуй-Левицький); Цигани хвацько вигравали кіньми (З. Тулуб); Назустріч ішла кавалерійська румунська дивізія, граючи кіньми (О. Гончар).

ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм. (у карти); ПЕРЕКИДА́ТИСЯ розм. (перев. у карти — нашвидку). — Док.: погра́ти, погра́тися, поба́витися, погуля́ти, погуля́тися, порі́затися, переки́нутися. Коли б воля — побіг би він тепер на вулицю до хлопців, у м'яча грати, свинку туряти (Панас Мирний); Хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки (З. Тулуб); В сквері діти бавляться "в війну" (В. Бичко); — Бавимося ковалевої паняночки! (Ірина Вільде); Чоловіки гуляли в карти (Г. Епік); У м'яча гулялися дівчатка (П. Тичина); Біля приміщення варти, у холодку, гурт гайдамаків ріжуться в карти (А. Головко); — Ну, як же він там? — Нібито в карти дується на всю (А. Головко); На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали (І. Котляревський); Увечері зібралося в Енгельгардта кілька друзів — за чаркою доброго вина у карти перекинутися (О. Іваненко).

ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИ без додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИ що, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИ на чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИ на чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., НАШКВА́РЮВАТИ розм., РІ́ЗАТИ розм., НАРІ́ЗУВАТИ (НАРІЗА́ТИ) розм. (на чому, що, чого й без додатка — перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИ розм., БРЕНЬКОТА́ТИ підсил. розм., БРЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., БРИ́НЬКАТИ розм., БРИНЬЧА́ТИ розм. (на чому й без додатка — невміло або недбало — на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. (на чому й без додатка — невміло або недбало — на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИ розм., БАРАБА́НИТИ розм. (на чому й без додатка — невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ (ТИРЛИ́КАТИ) ірон., зневажл. (на чому й без додатка — невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИ ірон., ПІЛІ́КАТИ ірон., ТІЛІ́КАТИ ірон. (на чому й без додатка — невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів'я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); (Острожин:) Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає (стара) з Шопена (М. Коцюбинський); — Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали (приятелі) в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); — Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); (Катерина:) А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала (Марія Іванівна) на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." — подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці — усі знали — грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); (Товстоліс:) У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).

ГРА́ТИ (кого — створювати сценічний образ), ЗОБРАЖА́ТИ, ЗОБРА́ЖУВАТИ, ВИКО́НУВАТИ (перев. зі сл. роль). — Док.: зігра́ти, відігра́ти, зобрази́ти, ви́конати. Як живі стоять перед нами і Ваш Пенежка, і Ваш Бонавентура, і хитрий Виборний, і капосний Феноген, і багато, багато інших, кого тільки Вам не доводилось грати (Панас Мирний); Часто діти зображували героїв своїх улюблених книг — русалок, середньовічних лицарів чи персонажів народних казок (М. Олійник); (Юля:) Я наче знала, що мені доведеться виконувати роль Юлії, і сьогодні вночі повторювала її (З. Мороз).

ГРА́ТИ (брати участь у спектаклі), ВИСТУПА́ТИ, ЛИЦЕДІ́ЯТИ заст. — Док.: зігра́ти, відігра́ти, ви́ступити. Грати у водевілі; — Та й я ж ніколи не виступав на сцені (Леся Українка); Лицедіяти на великій сцені.

ГРА́ТИСЯ (проводити час в іграх, забавах), БА́ВИТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, ГРА́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ГАРЮВА́ТИ діал. Йдуть малята гратись на лужок (В. Бичко); Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавитися з нею було не можна (І. Нечуй-Левицький); Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона (мати) все в'яла (Т. Шевченко); З подругами ніколи не грала (Маруся) і вже.. до них і не виходила (Г. Квітка-Основ'яненко); Білі цуцики гуляють на соломі (М. Рильський); Партія дівчаток.. гулялася була на одшибі (А. Кримський); У сушарні.. Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько); На толоці пастухи.. Гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко). — Пор. I. пустува́ти.

ПЕРЕЛИВА́ТИСЯ чим і без додатка (переходити від одного кольору, тону до іншого, перев. виблискуючи), МІНИ́ТИСЯ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ПЕРЕЛИ́СКУВАТИ розм., ПЕРЕЛИ́СКУВАТИСЯ розм., ПЕРЛИ́ТИСЯ поет.; ЛЕЛІ́ТИ (у світлі сонця, місяця і т. ін.). Степ мінився, переливався. Чорні хвилі, як вороні коні, мчалися по ньому (Г. Коцюба); Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу (М. Коцюбинський); Позолотою і мідяним листом вигравали Карпати (В. Кучер); І горять-перелискують на сонці бурячкові, жовтогарячі, сині, зелені пояси (Є. Кротевич); І життя скрізь, мов чаша вина, що перлиться, веселкою грає, палає, сміється (Уляна Кравченко); На заході, десь за гаями, пожежею спалахнуло небо: горять червоні, як мак, килими, леліють стрічки (С. Васильченко). — Пор. 1. бли́скати.

ПІ́НИТИСЯ (утворювати піну; вкриватися піною), ПІ́НИТИ рідше, ШУМУВА́ТИ, ШУМІ́ТИ, ГРА́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ (перев. про шипучі напої); ЛЮСУВА́ТИ діал. (перев. про вапно). Вода з ринв, пінячись, весело гуркоче (О. Гончар); Річка все пінила і пінила (Я. Качура); Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В. Кучер); Вода гула на лотоках, шуміла білою піною нижче од коліс (І. Нечуй-Левицький); Свахи співають похвалу пива: Ой хміль в бочці грає, Білу піну пускає (І. Франко); В суліях іскряться пахучі меди. У бочці — З Нової Баварії пиво... (І. Нехода); На вапну налили води, то вона люсує (Словник Б. Грінченка).

I. ПОСТА́ВИТИ (показати на сцені виставу), ЗІГРА́ТИ. — Недок.: ста́вити, гра́ти. — Ми поставимо нові п'єси, а за ті гроші з вистав купимо лісу (А. Шиян); Траплялось, що в тому чи іншому селі не було площадки, де можна було б зіграти виставу, і тоді актори спільно з колгоспниками самі будували її (з журналу).

РУ́ХАТИСЯ (постійно змінювати своє положення внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИСЯ, ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, ПЕРЕСУВА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, ХОДИ́ТИ, РУША́ТИСЯ розм.; ШМИ́ГАТИ розм. (швидко); ПО́ВЗАТИ, ПОВЗТИ́ (припадаючи до поверхні тулубом і перебираючи кінцівками); ПЛА́ВАТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ (плавно); ПЕРЕЛІТА́ТИ (в повітрі); ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ГРА́ТИСЯ рідко (в різних напрямках — про риб, комах і т. ін.); КОТИ́ТИСЯ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИСЯ, ПРОКОЧУВАТИСЯ (про хвилі, хмари); СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ (про туман, хмари й т. ін.). — Док.: ру́шитися, перемісти́тися, ворухну́тися, пору́шитися, пересу́нутися, поверну́тися, покоти́тися, перекоти́тися, посу́нутися. Рухалась планета, рухалось сонце в небі, рухались води своїми вічними валами, а воно (судно) стояло між хвиль іржаво, тупо, непорушно (О. Гончар); Довго переміщалися, пересувалися, поки зібралися знайомі до знайомих (А. Хижняк); Футболісти швидко переміщувалися по полю (з газети); Народ ворушиться поміж возами, наче комашня (І. Нечуй-Левицький); Дроти чимраз скоріше порушувалися, робота в руках росла, а нитка в'язалася щораз у нові ключки (Н. Кобринська); — Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять? (Марко Вовчок); Дві пари швидко рушалися серед натовпу — то вони танцювали (Б. Грінченко); Всю уяву сірої ворони привертали калюжки, в яких шмигала риб'яча дрібнота (О. Донченко); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев'язувала поранених (Л. Первомайський); Тривала програма польоту дала змогу космонавтам залишати крісло й вільно плавати в кабіні (з газети); Велично пливе по ниві комбайн (А. Головко); М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика (В. Собко); В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (М. Коцюбинський); А в річечці, глянь, рибка виграє (О. Донченко); В тіні їх (дубів) гущавини гралися мільйони дрібнюсіньких комариків (І. Франко); Хмари котилися одна за одною (Г. Хоткевич); За крок, перед очима, тьмяним оливом перекочувалась вода (В. Козаченко); З півночі суне страшна.. хмара (Ю. Збанацький); З долини, од річки, як гурт сірих волів, сунувся туман (А. Головко).