гримання
ГРИ́МАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. гри́мати 1 і звуки, утворювані цією дією.
2. Голосні дорікання, погрози і т. ін. кому-небудь.
Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Гр., Без хліба, 1958, 151);
Чи оті чигиринські хлопчаки люблять своїх батьків козаків за отакі грізні гримання? А може, козачі діти і не зазнають отаких гримань (Ле, Хмельницький, І, 1957, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гримання — гри́мання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- гримання — -я, с. 1》 Дія за знач. гримати 1) і звуки, утворювані цією дією. 2》 Голосні дорікання, погрози і т. ін. кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гримання — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови