громовержець

ГРОМОВЕ́РЖЕЦЬ, жця, ч., поет. Той, хто кидає, вергає громи; в античній міфології — епітет Зевса (Юпітера).

У старогрецьких легендах говориться, що громовержець Зевс у своєму гніві кидає вогненні стріли (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 5);

// перен., жарт. Про грізну, сувору людину.

Жан сидів спокійно і, всміхаючись, говорив далі: — Ну, що, вже громовержець успокоївся [заспокоївся]? (Фр., І, 1955, 323).