1. Словник української мови в 11 томах

гупнути

ГУ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до гу́пати.

Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Янов., І, 1954, 274);

Гупнула [Наталя] дверима так, що аж стіни задрижали (Збан., Між .. людьми, 1955, 123);

Вірьовка розв’язалась — уся споруда з дітворою глухо гупнула на землю (Донч., І, 1956, 441).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гупнути — гу́пнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гупнути — -ну, -неш, док. Однокр. до гупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гупнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  4. гупнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. гупнути — Гупнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ гупати. 1) Топнуть. 2) Ударить съ глухимъ звукомъ. Так і гупнув його кулаком по спині. Як гупне у двері, так вони й розлетілись. Чуб. II. 22. Словник української мови Грінченка