гурт

ГУРТ¹, а́ і у, ч.

1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині.

А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Донч., VI, 1957, 151);

— Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Крот., Сини.., 1948, 74);

// Група людей, що знаходяться близько один від одного.

Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Л. Укр., III, 1952, 730);

Знизу до пам’ятника підійшов гурт школярів з молодою учителькою (Панч, Ерік.., 1950, 56);

*Образно. З улоговини до вершин пливуть гурти автомашин (Уп., Вітчизна миру, 1951, 28);

// Сукупність осіб, об’єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями.

Спершу всі ці рибалки ділились на невеличкі гурти; кожен гурт мав свій громадський невід (Мирний, І, 1954, 351);

За два роки у з’єднанні Федорова утворився невеликий, але бойовий гурт підривників (Шер., В партиз. загонах, 1947, 139).

У гурті́ — разом, спільно з іншими людьми; не окремо, не ізольовано.

Добре тепер стали жити — стали ми в гурті робити (Укр.. присл.., 1955, 352);

Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 41).

2. Стадо великої рогатої худоби або взагалі група однорідних свійських тварин, об’єднаних з певною господарською метою.

У старшого [брата] степи вкриті гуртами, отарами, табунами, а в меншого усе видохло (Стор., І, 1957, 30);

Ми розподілили тварин на шістнадцять гуртів по 350-400 голів кожний (Колг. Укр., 11, 1961, 12);

// Група птахів, що разом літають, ходять і т. ін.

В вирій в пору ранню Гурт лебедячий летів (Щог., Поезії, 1958, 445);

Вона крихтами хліба годує гурти голубині (Забашта, Вибр., 1958, 81).

◊ На гурт, перев. із сл. продавати, брати і т. ін. — все разом, у великій кількості; оптом.

— То вже як пан стілько беруть на гурт, то я спущу.. по чотири (Фр., І, 1955, 372);

Не гурт, у знач. присл., діал — мало.

— Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно, — сказав Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 317);

У гурт; До гу́рту — в одне місце, разом з іншими.

Вершники гасали по полю, рубали недобитих, а поранених зганяли в гурт (Панч, В дорозі, 1959, 61);

Маруся поставила до гурту і свою мисочку (Кв.-Осн., II, 1956, 77).

ГУРТ², а́, ч., архт. Ребро, смуга, пояс, що виступають на стіні будови.

Коньоковий гурт — багате архітектурне оформлення конька даху з залізних, цинкових та інших профільованих прикрас (Архіт. Рад. Укр., 12, 1939, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гурт — гурт 1 іменник чоловічого роду група гурт 2 іменник чоловічого роду архітектурна деталь Орфографічний словник української мови
  2. гурт — Гурт. У сполуч. гурт на гурт — більш-менш, в середньому. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть... Українська літературна мова на Буковині
  3. гурт — Група, ГРОМАДА, компанія, колектив, артіль; (натовп) юрба, юрма, гурма, ватага; (худоби) стадо, отара, (птахів) зграя; гурток, гуртик, гурточок. Словник синонімів Караванського
  4. гурт — [гурт] -ту /-та, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў (група) Орфоепічний словник української мови
  5. гурт — I -а і -у, ч. 1》 Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. || Група людей, що знаходяться близько один від одного. || Сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гурт — В гурті й каша їсться. В товаристві все робиться легше і приємніше. Гуртом і батька добре бить. Жарт. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. гурт — (-у) ч. крим. Гуртожиток. СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 254. Словник жарґонної лексики української мови
  8. гурт — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  9. гурт — (нім. Gurt, букв. – пояс, підпруга) 1. Арка з тесаних клинчастих каменів, що укріплює ребра хрестового склепіння. 2. Зріз, ребро карбованої монети. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. гурт — не гурт кого, чого. Небагато, мало. — В тебе не гурт було розуму й ззамолоду (І. Нечуй-Левицький); — Щось тут і хат не гурт видно,— сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький); — В нас зараз не гурт грошей,— сказав тато (М. Фразеологічний словник української мови
  11. гурт — АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  12. гурт — Гурт, -ту, -тові, в -ті; гурти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. гурт — рос. гурт (від нім. Hurt, букв. -пояс, підпруга) — зріз, ребро карбованої монети. Eкономічна енциклопедія
  14. гурт — (нім. — пояс) 1. Застаріла і помилкова назва профільного ребра хрестового або зірчастого склепіння у середньовічних німецьких спорудах (докл. див. нервюра). Архітектура і монументальне мистецтво
  15. гурт — Гурт нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. І. 122. --------------- Гурт, -та м. 1) Стадо (о скотѣ). Словник української мови Грінченка